Проект Закону про загальнообов'язкове державне медичне страхування 11077 від 13.08.2012

Проект Закону про загальнообов'язкове державне медичне страхування 11077 від 13.08.2012

Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про охорону здоров’я, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового медичного страхування, призначення, перерахунку і страхових виплат з коштів Фонду медичного страхування, що формуються за рахунок страхових внесків, а також регулює порядок формування Накопичувального фонду медичного страхування на отримання довічного медичного страхування та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату страхових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом

2012-08-16 07:49

                                                                                                       ПРОЕКТ

вноситься

народним депутатом України

Яценком А.В.

(посвідчення №254)

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про загальнообов'язкове державне медичне страхування

Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про охорону здоров’я, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового медичного страхування, призначення, перерахунку і страхових виплат з коштів Фонду медичного страхування, що формуються за рахунок страхових внесків, а також регулює порядок формування Накопичувального фонду медичного страхування на отримання довічного медичного страхування та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату страхових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового медичного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

актуарні розрахунки - фінансовий аналіз коротко- і довгострокових наслідків функціонування системи загальнообов'язкового медичного страхування, що містить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов'язань, довгостроковий прогноз стану та стабільності системи, докладний аналіз коротко- і довгострокових фінансових наслідків будь-яких змін у цій системі;

довічна страхова виплата з коштів Накопичувального фонду медичного страхування (далі - довічна медична страховка) - страхова виплата, сума якої визначається в договорі довічного медичного страхування та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку;

застрахована особа - фізична особа, в тому числі непрацездатні особи, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому медичному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове медичне страхування;

зберігач - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та відповідає вимогам цього Закону щодо зберігання та обслуговування коштів Накопичувального фонду медичного страхування;

інформована згода - добровільне, компетентне прийняття пацієнтом чи його законним представником запропонованого методу медичного втручання, оформлене у встановленому законодавством порядку, що ґрунтується на одержанні ним достовірної, повної, своєчасної медичної інформації у доступній формі;

інформована відмова - усвідомлена, компетентна незгода пацієнта чи його законного представника із запропонованим методом медичного втручання, оформлена у встановленому законодавством порядку, що ґрунтується на одержанні ним достовірної, повної, своєчасної медичної інформації у доступній формі;

коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру страхової виплати у солідарній системі загальнообов'язкового медичного страхування;

компанія з управління активами - юридична особа, яка здійснює управління активами на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності з управління активами в частині управління страховими активами;

мінімальна страхова виплата - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом;

мінімальний страховий внесок - розрахункова сума коштів, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу);

медична допомога - комплекс діагностичних і лікувальних заходів, спрямованих на встановлення діагнозу, усунення чи зменшення симптомів і проявів захворювання чи патологічного стану, з приводу якого звернулася особа, на нормалізацію її життєдіяльності, покращення чи відновлення здоров'я;

надавачі медичних послуг - юридичні та фізичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, які діють відповідно до законодавства і надають медичні послуги застрахованим особам в обсягах визначених цим Законом та у межах Програми обов'язкового медичного страхування населення;

накопичувальний страховий рахунок - частина персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, яка відображає стан страхових активів застрахованої особи в накопичувальній системі загальнообов'язкового медичного страхування;

Накопичувальний фонд медичного страхування (далі - Накопичувальний страховий фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних страхових рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, страхові активи якого використовуються для оплати договорів довічного медичного страхування або страхових виплат застрахованим особам;

нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть;

одиниця страхових активів Накопичувального страхового фонду (далі - одиниця страхових активів) - одиниця виміру загальної вартості страхових активів Накопичувального страхового фонду, що накопичені та обліковуються на накопичувальному страховому рахунку застрахованої особи, яка застосовується для визначення вартості страхових активів на момент їх оцінки;

пацієнт - особа яка отримує медичну допомогу або отримує медичні послуги незалежно від наявності у нього захворювання.

професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою;

страхова виплата - виплата, що здійснюється в разі настання страхового випадку на умовах та в порядку, визначених цим Законом;

страховий ризик - можливе виникнення необхідності звернення застрахованої особи за наданням медичної допомоги при виникненні симптомів та/або проявів захворювання, патологічного стану, наслідків нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили застрахованій особі фізичну чи психічну травму, обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (включаючи догляд за хворою » дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітністю та пологами, із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також необхідністю надання соціальних послуг;

медична послуга - результат професійної діяльності медичних працівників, що має вартісну оцінку та спрямований на задоволення потреб суспільства в охороні здоров'я та надається застрахованій особі;

основні напрями інвестиційної політики - документ, який відповідно до вимог цього Закону визначає напрями та обмеження інвестування коштів Накопичувального страхового фонду, рівні інвестиційного доходу, суми коштів на адміністративні витрати, видатки на фінансування укладення договорів довічного медичного страхування та здійснення страхових виплат у відповідному році;

страхові активи Накопичувального страхового фонду (далі - страхові активи) - грошові кошти, цінні папери, майнові права та зобов'язання щодо них, які сформовані відповідно до цього Закону в Накопичувальному страховому фонді;

персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового медичного страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового медичного страхування в порядку, визначеному цим Законом;

професійна діяльність з управління активами в частині страхових активів в системі загальнообов'язкового медичного страхування - професійна діяльність, що розуміється в значенні, визначеному Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та пов'язана з управлінням страховими активами Накопичувального страхового фонду з метою збереження їх вартості та отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб;

Рада Накопичувального страхового фонду - вищий колегіальний орган управління накопичувальною системою загальнообов'язкового медичного страхування, що створюється та діє в порядку, визначеному цим Законом;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає » загальнообов'язковому медичному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на обов'язкове медичне страхування, сплачені відповідно до цього Закону;

страхова організація - юридична особа, виключним видом діяльності якої є страхування життя, має відповідну ліцензію, видану в порядку, встановленому законодавством, та може здійснювати страхування за договорами довічного медичного страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове медичне страхування;

уповноважений банк - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково- касові операції з коштами Фонду медичного страхування;

чиста вартість одиниці страхових активів - вартість одиниці страхових активів в системі медичного страхування, що визначається в порядку, передбаченому цим Законом, шляхом ділення чистої вартості страхових активів на загальну кількість одиниць страхових активів на день розрахунку;

чиста вартість страхових активів - "різниця між вартістю страхових активів в системі медичного страхування на день проведення розрахунку та загальною сумою зобов'язань Накопичувального страхового фонду, що підлягають виконанню на день проведення розрахунку, яка розраховується за методикою та в порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Національним банком України.

Стаття 2. Сфера дії Закону

  1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи медичного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
  2. Виключно цим Законом визначаються:

принципи та структура системи загальнообов'язкового медичного страхування;

коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому медичному страхуванню;

платники страхових внесків, їх права та обов'язки;  

умови набуття права на отримання страхових виплат;

мінімальний розмір страхової виплати;

порядок здійснення страхових виплат;

порядок використання коштів Фонду медичного страхування та Накопичувального страхового фонду;

організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного медичного страхування.

 

Стаття 3. Законодавство медичне страхування

  1. Законодавство України, що регулює відносини у сфері обов'язкового медичного страхування, базується на нормах Конституції України, Сімейного, Цивільного, Бюджетного кодексів України, Основ законодавства України про охорону здоров'я, Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про страхування» та інших законодавчих актів, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших законодавчих і нормативно-правових актів.
  2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове медичне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 4. Структура системи медичного страхування

  1. Система медичного страхування складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового медичного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення страхових виплати за рахунок коштів Фонду медичного страхування на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового медичного страхування (далі - накопичувальна система медичного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному страховому фонді та здійснення фінансування витрат на оплату укладання договорів довічного медичного страхування і страхових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного медичного страхування, що базується на засадах добровільної участі громадян.

  1. Перший та другий рівні системи медичного страхування становлять систему загальнообов'язкового медичного страхування.
  2. Другий та третій рівні системи страхування становлять систему накопичувального медичного страхування.
  3. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати страхові виплати одночасно з різних рівнів системи медичного страхування.
  4. Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі медичного страхування в Україні та участі громадян України в іноземних системах медичного страхування регулюються відповідно цим Законом, іншими законами та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Об'єкт та суб'єкти системи медичного страхування

  1. Об'єктом обов'язкового медичного страхування є страховий ризик пов'язаний з витратами на надання необхідного обсягу медичних послуг, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, з ушкодженням здоров'я, а також виникнення обставин, внаслідок яких застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною - інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітністю та пологами, із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також необхідністю надання соціальних послуг.
  2. Суб'єктами солідарної системи є:

застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи;

страхувальники;

Фонд медичного страхування;

уповноважений банк;

  1. Суб'єктами системи накопичувального медичного страхування є:

застраховані особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування страхових коштів;

підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального медичного страхування;

Накопичувальний страховий фонд;

юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним страховим фондом та управління їх страховими активами;

зберігач;

страхові організації, що надають послуги медичного страхування;

інші суб'єкти системи накопичувального медичного страхування, які можуть бути визначені законами України.

Стаття 6. Принципи загальнообов'язкового медичного страхування

1. Загальнообов'язкове медичне страхування здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового медичного страхування;

обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

права на добровільну участь у системі медичного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому медичному страхуванню;

рівноправності застрахованих осіб щодо отримання страхових виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове медичне страхування;

диференціації розмірів страхових виплат залежно від тривалості страхового стажу та коригуючи коефіцієнтів;

солідарності та субсидування в солідарній системі;

фінансування видатків на виплату страхових внесків за непрацездатних осіб за рахунок бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

спрямування частини страхових внесків до Накопичувального страхового фонду для здійснення оплати договорів довічного медичного страхування і страхових виплат залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

обов'язковості фінансування за рахунок коштів Фонду медичного страхування страхових виплат в обсягах, передбачених цим Законом;

цільового та ефективного використання коштів системи медичного страхування;

відповідальності суб'єктів системи медичного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Стаття 7. Право на отримання страхових виплат та страхові випадки

1. Право на отримання страхових виплат із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом.

2. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому медичному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених цим Законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи медичного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду медичного страхування та/або отримання страхових виплат за договорами довічного медичного страхування чи інших страхових виплат за рахунок коштів Накопичувального страхового фонду.

           3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання страхових виплат із системи загальнообов'язкового медичного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Застрахованим особам (крім добровільно застрахованих та застрахованих, які знаходились у страхових випадках, передбачених цим Законом, або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), які сплачують страхові внески менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах відповідно до цього Закону виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Особи, які застраховані на добровільних засадах у Фонді медичного страхування, та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.

  1. Страховим випадком в розумінні цього Закону є:

1)                      звернення застрахованої особи за медичною допомогою з подальшою організацією й наданням медичних послуг;

2)                      нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму;

3) професійне захворювання у разі його встановлення чи виявлення в період, коли особа, яка потерпіла, не перебувала у трудових відносинах з підприємством, на якому вона захворіла;

4) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

5)       тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю догляду за хворою дитиною;

6)       тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю догляду за хворим членом сім'ї;

7)    тимчасова непрацездатність пов'язана з доглядом за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

8)       тимчасова непрацездатність пов'язана з карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби;

9)    тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

10)    тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

11)       тимчасова непрацездатність пов'язана з необхідністю санаторно - курортного лікування.

Стаття 8. Особи, які підлягають загальнообов'язковому медичному страхуванню

Загальнообов'язковому медичному страхуванню підлягають:

1)            громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

2)     члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);

3)                      фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягай 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю;

4)                        особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

5)                     громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

6)                        громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

7)                     особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8)                      особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9)                         працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно - рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;

10)                    особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11)     непрацездатні особи;

12)       особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);

13)     особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14)      один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

15)    особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

16)      військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу;

 

Стаття 9. Страхування непрацездатних осіб, зародка та новонародженого

 

  1. Непрацездатні особи мають право на медичне страхування та на отримання страхових виплат за рахунок коштів Фонду медичного страхування та/або отримання страхових виплат за договорами довічного медичного страхування чи інших страхових виплат за рахунок коштів Накопичувального страхового фонду, відповідно до вимог цього Закону.
  2. Страхування непрацездатних осіб до досягнення ними віку, з якого допускається прийняття на роботу, відповідно до законодавства про працю та осіб визнаних інвалідами, у тому числі дітей-інвалідів, здійснюється державою.
  3. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду медичного страхування.

Страхувальниками непрацездатних осіб, зародка та новонародженого здійснюється органами місцевого самоврядування, сплачують страхові внески за рахунок державного бюджету і цільових фондів в розмірах не менше мінімального страхового внеску.

Стаття 10. Добровільна участь у системі загальнообов'язкового

медичного страхування

  1. Особи, які не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому медичному страхуванню відповідно до статті 8 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі та/або в накопичувальній системі медичного страхування.

  1. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування протягом терміну, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування, але не менше одного року.
  2. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до Фонду медичного страхування відповідну заяву за формою, встановленою Правлінням Фонду медичного страхування, та документи за затвердженим ним переліком.

Фонд медичного страхування має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

  1. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування, Фонд медичного страхування в термін не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Правлінням Фонду медичного страхування.
  2. Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. При цьому сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску.
  3. Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.
  4. Фонд медичного страхування відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа:

підлягає загальнообов'язковому медичному страхуванню;

не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті;

подала неповні або недостовірні відомості;

уже уклала договір про добровільну участь, строк дії якого не припинено або за яким не виконала передбачені договором умови;

бажає укласти договір на строк менше одного року.

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

8. Договір про добровільну участь може бути достроково розірваний:

застрахованою особою;

за умови дії договору не менше одного року;

у разі систематичного порушення Фондом медичного страхування умов договору;

за згодою сторін, якщо договір діяв не менш одного року;

Фондом медичного страхування у випадку:

набуття застрахованою особою відповідно до цього Закону зобов'язань щодо участі в системі загальнообов'язкового медичного страхування;

виникнення обставин, що не відповідають визначеним цим Законом вимогам до осіб, які мають право брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування;

систематичного порушення застрахованою особою умов договору;

смерті застрахованої особи.

В інших випадках дострокове розірвання договору про добровільну участь не допускається.

Стаття 11. Припинення участі в системі загальнообов'язкового медичного страхування та підстави для відмови у наданні страхових виплат

           1. Участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового медичного страхування припиняється:

у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому медичному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи;

у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь або дострокового розірвання цього договору у випадках, передбачених цим Законом;

у разі смерті застрахованої особи.

                   2. У разі якщо особа не сплачувала страхові внески на загальнообов'язкове медичне страхування під час навчання, у період визнання інвалідом, тимчасового виїзду за кордон тощо, за нею зберігається право на набутий страховий стаж та право на страхові активи, що обліковані на її накопичувальному страховому рахунку.

           3. Допомога по тимчасовій непрацездатності, як окремий вид страхових виплат, не надається:

1)   у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2)        у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3)     за час перебування під арештом, і за час проведення судово-медичної експертизи;

4)    за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5)      у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6)    за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

  1. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
  2. Особа, яка припинила участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування, може поновити свою участь у цьому виді страхування з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов'язковому медичному страхуванню відповідно до цього Закону або шляхом укладення в установленому цим Законом порядку договору про добровільну участь.

Стаття 12. Страхувальники

Страхувальниками відповідно до цього Закону є:

1) роботодавці:

підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру;

колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування;

дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України;

2)     підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7-10, 12 - 14 і 17 статті 8 цього Закону;

3)     органи місцевого самоврядування для непрацюючих осіб, зазначених у пункті 11 статті 8 цього Закону

4)    застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 8 та частині першій статті 10 цього Закону.

Стаття 13. Платники страхових внесків

  1. Платниками страхових внесків до солідарної системи медичного страхування є страхувальники, зазначені в статті 12 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 10 цього Закону.
  2. Платниками страхових внесків до Накопичувального страхового фонду є застраховані особи, зазначені в статті 8 та частині першій статті 10 цього Закону.
  3. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня взяття їх на облік у Фонді медичного страхування, а особи, визначені частиною першою статті 10 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
  4. Взяття на облік у Фонді медичного страхування страхувальників, зазначених у статті 12 цього Закону, здійснюється у порядку визначеному Правлінням Фонду медичного страхування.
  5. Повідомлення про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків надсилається страхувальнику наступного робочого дня з дня взяття на облік.
  6. Зняття з обліку страхувальника здійснюється Фондом медичного страхування на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку.

Стаття 14. Права та обов'язки застрахованої особи

1. Застрахована особа має право:

1)      отримати належні страхові виплати та соціальні послуги, медичні послуги при настанні страхового випадку та страхові виплати у розмірі не меншому розміру мінімальної страхової виплати, визначеної цим Законом;

2)      отримати в установленому законодавством порядку договір (поліс) медичного страхування та свідоцтво про загальнообов'язкове державне медичне страхування;

3)     отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі;

4)    вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку;

5)    отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, в тому числі інформацію про страхові активи, що обліковуються на її накопичувальному страховому рахунку, та про здійснення страхових виплат за формою, встановленою правлінням Фонду медичного страхування, та в порядку, визначеному цим Законом;

6)    звертатися із заявою до Фонду медичного страхування про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку;

7)      обирати або змінювати в порядку, визначеному законом, страхову організацію, яка здійснює страхові виплати за договорами довічного медичного страхування;

8)            оскаржувати в установленому законодавством порядку дії страхувальника, Фонду медичного страхування, їх посадових осіб та інших суб'єктів системи загальнообов'язкового медичного страхування;

9)     на отримання страхових виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом;

10)      достроково розривати договір про добровільну участь у порядку, визначеному цим Законом;

11)   інші права відповідно до цього Закону.

При настанні страхового випадку застрахована особа отримуючи медичні послуги, як пацієнт має право на:

своєчасну медичну допомогу;

медичні послуги із дотриманням стандартів якості;

захист від страждань і болю, які пов'язанні із захворюванням та медичним втручанням;

особисту недоторканність, на інформовану згоду чи відмову від медичного втручання;

на доступність до якісних медичних послуг;

медичну таємницю;

медичну інформацію та нерозголошення інформації про стан його здоров'я;

свободу вибору лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги;

свободу вибору методу медичного втручання;

вибір особи, якій в інтересах пацієнта може бути передана медична інформація;

проведення медичного консиліуму;

допуск законних представників, близьких родичів, нотаріуса, адвоката, іншого представника для забезпечення його прав, священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду;

гідне, чуйне, гуманне та індивідуальне ставлення з боку надавачів медичних послуг;

ознайомлення та отримання за власною вимогою чи вимогою у встановленому порядку уповноважених ним осіб копій медичних документів, що стосуються стану його здоров'я;

конфіденційність його особистого та сімейного життя;

повагу до його часу;

безпеку;

свідому участь у медико - біологічних експериментах;

скаргу та компенсацію.

  1. Випадки відмови від отримання медичних послуг повинні бути узгоджені шляхом письмового оформлення інформованої відмови в установленому порядку.
  2. Застрахована особа - пацієнт має право на отримання медичних послуг в обсягах передбачених Державною програмою медичного забезпечення, Програмою обов'язкового медичного страхування населення та добровільного медичного страхування або угодою цивільно-правового характеру.
  3. Застрахована особа зобов'язана:

1)      пред'являти договір (поліс) медичного страхування та свідоцтво про загальнообов'язкове державне медичне страхування на вимогу страхувальника, посадових осіб Фонду медичного страхування;

2)      надавати на вимогу страхувальника, Фонду медичного страхування документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку;

3)       повідомляти Фонд медичного страхування про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення;

4)         укладати договір довічного медичного страхування з обраною страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя (крім випадків зміни страхової організації);

5)         виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

  1. При настанні страхового випадку застрахована особа, як пацієнт зобов'язана:

надавати правдиву інформацію про стан свого здоров'я, стан здоров'я третіх осіб, який міг (може) вплинути на його стан здоров'я та/або населення в цілому;

після підписання інформованої згоди виконувати медичні приписи, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я та виконувати вимоги медичних працівників до режиму лікування, медичних призначень тощо;

отримувати медичну допомогу, у випадках коли обставини не дозволяють отримати згоду пацієнта або його законного представника і коли є реальна загроза його життю;

виявляти повагу до професійної честі й гідності медичного працівника;

відшкодувати вартість наданих медичних послуг у разі свідомого нанесення шкоди своєму здоров'ю, тілесних ушкоджень або симуляції захворювання.

Стаття 15. Непрацездатні особи

Для застосування цього Закону непрацездатними особами є:

1)   діти, які не досягли 16 років;

2)     діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти;

3)    діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

4)     жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

5)    інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

6)     неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

7)     непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Стаття 16. Права та обов'язки страхувальників

  1. Страхувальник має право:

1)            безоплатно отримувати від Фонду медичного страхування інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на нього цим Законом;

2)      отримувати від Фонду медичного страхування підтвердження про одержання сплачених ним страхових внесків;

3)        оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення Фонду медичного страхування та дії його посадових осіб;

4)      захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді.

  1. Страхувальник зобов'язаний:

1) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п'яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 50 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України;

        2)допускати посадових осіб Фонду медичного страхування до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

3)     подавати звітність Фонду медичного страхування у строки, в порядку та за формою, встановленими Правлінням Фонду медичного страхування;

4)       надавати безоплатно застрахованій особі відомості про заробітну плату (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються застрахованої особи та подаються до Фонду медичного страхування;

5)      нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

6)            пред'являти на вимогу Фонду медичного страхування та застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові внески, повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків;

7)        вимагати в разі прийому на роботу або укладення відповідного договору із фізичною особою пред'явлення нею договір (поліс) медичного страхування та свідоцтво про загальнообов'язкове державне медичне страхування;

8)    повідомляти Фонду медичного страхування про прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов'язкового медичного страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника договір (поліс) медичного страхування та свідоцтво про загальнообов'язкове державне медичне страхування, і подавати необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи;

9)          отримати в Фонді медичного страхування від імені фізичної особи, яку він зобов'язаний зареєструвати у системі загальнообов'язкового медичного страхування, договір (поліс) медичного страхування та свідоцтво про загальнообов'язкове державне медичне страхування та видати їх застрахованій особі;

10)   повідомляти Фонду медичного страхування:

про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності;

про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей;

12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

3. Страхувальники, зазначені у статті 12 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», повинні подати заяву про взяття на облік в Фонд медичного страхування, у порядку визначеному Правлінням Фондом медичного страхування, як платників страхових внесків.

Стаття 17. Права та обов'язки надавачів медичних послуг

  1. Надавачі медичних послуг мають право:

на захист професійної честі та гідності;

отримувати плату від Фонду медичного страхування за надання медичних послуг застрахованим особам;

самостійно використовувати кошти обов'язкового медичного соціального страхування для досягнення максимальної якості медичних послуг;

брати участь у формуванні та впровадженні правової, мотиваційної та фінансової політики обов'язкового медичного страхування;

отримувати компенсацію за заподіяну шкоду суб'єктами обов'язкового медичного страхування.

  1. Надавачі медичних послуг зобов'язані:

укладати договори зі Фондом медичного страхування про надання медичних послуг;

проводити профілактичні медичні огляди та щеплення, своєчасно надавати медичні послуги застрахованим особам належного від обсягу та якості у відповідності до встановлених стандартів та на умовах, передбачених цим Законом, та договором про надання медичних послуг;

у разі неможливості надання застрахованим особам медичної допомоги в межах власної компетенції залучати відповідних фахівців або направляти пацієнтів для надання медичної допомоги іншими закладами охорони здоров'я на підставі відповідних договорів про співпрацю;

вести облік, проводити моніторинг та здійснювати інші дії, передбачені договором про надання медичних послуг;

вживати заходів, спрямованих на удосконалення надання медичної допомоги та підвищення її якості;

відшкодовувати збитки за заподіяну суб'єктам обов'язкового медичного страхування шкоду;

своєчасно надавати інформацію Фонду медичного страхування щодо змін умов медичного забезпечення застрахован их осіб;

виконувати інші обов'язки, що встановлені чинним законодавством, договорами про надання медичних послуг, рішеннями Фонду медичного страхування.

Стаття 18. Страхові внески на загальнообов'язкове медичне страхування

  1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального страхового фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам страхових виплат, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового медичного страхування.
  2. Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.             
  3. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
  4. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.                                                                            
  5. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Фонду медичного страхування або з Накопичувального страхового фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
  6. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Стаття 19. Нарахування страхових внесків

1. Страхові внески до солідарної системи нараховуються:

для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності;

для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 12 цього Закону:

на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті;

на суми грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

для страхувальників, зазначених у пункті 4 статті 12, - на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

для осіб, зазначених у пункті 5 статті 12 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;

для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств - на суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;

для осіб, які беруть добровільну участь у медичному страхуванні, - на суми, визначені договором про добровільну участь.

  1. Страхові внески до Накопичувального страхового фонду нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку) застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь у медичному страхуванні, - на суми, визначені договором про добровільну участь.
  2. Нарахування страхових внесків відповідно до частин першої та другої цієї статті, здійснюється на суми, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб.
  3. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, які не зменшені на суму податків, інших обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики, придбання товарів та виплат тощо або на інші цілі.
  4. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

 

Стаття 20. Обчислення та сплата страхових внесків

  1. Страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

  1. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
  2. Обчислення страхових внесків Фондом медичного страхування у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески обчислюються Фондом медичного страхування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі:

ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання Фонду медичного страхування звітності чи інших документів про сплату страхових внесків;

не ведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів;

якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.

Обчислення Фондом медичного страхування сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

  1. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки Фонду медичного страхування, а сум страхових внесків до накопичувальної системи медичного страхування - на банківський рахунок Накопичувального страхового фонду.
  2. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

  1. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є місяць.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному Правлінням Фонду медичного страхування.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

За осіб, зазначених у пунктах 8, 11 - 14 статті 8 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога і компенсації.

  1. Особи, зазначені в частині першій статті 10 цього Закону, сплачують страхові внески у строки, визначені договором про добровільну участь, але не рідше одного разу на квартал.
  2. Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його взяття на облік в Фонді медичного страхування, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.
  3. Днем сплати страхових внесків вважається:

у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок Фонду медичного страхування або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального страхового фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок Фонду медичного страхування;

у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки Фонду медичного страхування та/або Накопичувального страхового фонду.

  1. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства щодо сплати страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
  2. Суми надміру або помилково сплачених страхових внесків до накопичувальної системи медичного страхування, повертаються цій застрахованій особі або за її бажанням залишаються в Накопичувальному страховому фонді та обліковуються на накопичувальному страховому рахунку в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
  3. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум у порядку, визначеному Правлінням Фонду медичного страхування за погодженням із Національним банком України. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують Фонду медичного страхування суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо сплати пенсійних внесків та виплати заробітної плати (доходу).

13. Суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені Правлінням Фонду медичного страхування.

Стаття 21. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового

медичного страхування

1. Фонд медичного страхування веде облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснює облік коштів Накопичувального страхового фонду на накопичувальних страхових рахунках.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

органів державної податкової служби;

органів місцевого самоврядування;

роботодавців;

фізичних осіб;

органів реєстрації актів громадянського стану;

державної служби зайнятості;

фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

компанії з управління активами;

зберігача;

інших підприємств, установ, організацій та військових формувань.

Інформація з бази даних системи персоніфікованого обліку, що ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом страхувальників або

застрахованих осіб у вигляді документа, що відповідає вимогам законодавства.

  1. На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
  2. Перелік відомостей, які повинна містити персональна облікова картка застрахованої особи визначається та затверджується Правлінням Фонду медичного страхування.
  3. Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Фонді медичного страхування протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 50 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.
  4. Дані про відкриття розрахункових та інших рахунків страхувальниками-роботодавцями Фонд медичного страхування отримує від банків, у яких ведуться ці рахунки.
  5. Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 17 статті 8 цього Закону, подаються до Фонду медичного страхування страхувальниками-роботодавцями, відповідними                                                                             підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 8 цього Закону, подаються до Фонду медичного страхування безпосередньо цими особами, про осіб, зазначених у пункті 11 статті 8 цього Закону, - органами місцевого самоврядування.
  6. Органи реєстрації актів громадянського стану за формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів із дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості Фонду медичного страхування.
  7. Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зобов'язані надсилати один примірник реєстраційної картки Фонду медичного страхування за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 22. Інформація у сфері загальнообов'язкового медичного

страхування

1. Інформація у сфері загальнообов'язкового медичного страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію.

  1. Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовується Фондом медичного страхування для:

підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового медичного страхування;

обчислення страхових внесків;

визначення права застрахованої особи на отримання страхових виплат згідно із цим Законом;

визначення розміру страхових виплат, передбачених цим Законом;

надання їх застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом;

надання страховим організаціям, які здійснюють страхування за договорами довічного медичного страхування.

  1. Надання Фондом медичного страхування відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, іншим юридичним і фізичним особам, допускається лише за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
  2. Фонд медичного страхування забезпечує комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які в силу своїх службових обов'язків мають доступ до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за незаконне розголошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 23. Розгляд спорів

Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються Фондом медичного страхування та в судовому порядку.

Стаття 24. Страховий стаж

1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому медичному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу.

  1. Страховий стаж обчислюється Фондом медичного страхування відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
  2. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому медичному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового медичного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному Фондом медичного страхування, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення застрахованій особі пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах до укладання договору довічного медичного страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі.

1. Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру страхової виплати, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

Кс = См : 12 , де

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.

Стаття 25. Договори та свідоцтва у системі обов'язкового медичного страхування

  1. Договорами системи обов'язкового медичного страхування є:

договір (поліс) медичного страхування, що укладається на користь застрахованої особи між Фондом медичного страхування та/або Накопичувальним страховим фондом та страхувальниками;

договір на надання медичних послуг, що укладається між Фондом медичного страхування та/або Накопичувальним страховим фондом та надавачем медичних послуг і включає перелік медичних послуг, їх вартість, обсяги, методи та строки лікування, критерії якості, стандарти лікування, профілактичні заходи, відповідальність тощо;

договір про співпрацю, що укладається між надавачами медичних послуг різного рівня і включає перелік медичних послуг, які надаються шляхом залучення відповідних фахівців або направлення пацієнта для надання йому необхідної медичної допомоги іншими закладами охорони здоров'я.

  1. Кожній застрахованій особі видається договір (поліс) медичного страхування.
  2. Форми типових договорів встановлюються Фондом медичного страхування

України.

           4. Обсяг медичних послуг, визначений договором про надання медичних послуг, не може бути меншим за встановлений цим Законом та Програмою обов'язкового медичного страхування.

             5. Особам, які підлягають страхуванню відповідно до вимог цього Закону крім договору (полісу) медичного страхування видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне медичне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26. Страхові виплати та розгляд справ про страхові виплати

  1. Страхові виплати здійснюються Фондом медичного страхування України при настанні страхового випадку, у визначеному ним порядку.
  2. Страхові виплати застрахованій особі в залежності від страхового випадку можуть включать:

1)     розрахункову вартість медичних послуг, передбачених цим Законом та Програмою обов'язкового медичного страхування;

2) виплату втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

3) виплату в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

4) виплату пенсії по інвалідності потерпілому;

5)    виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

6)     виплату дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

7)    витрату на соціальну допомогу;

8)       допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

9)    допомогу по вагітності та пологах;

10)    допомогу на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

11)      виплату на забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків).

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі:

зміни ступеня втрати професійної працездатності;

надання недостовірних даних про особу або страховий випадок;

зміни складу сім'ї померлого;

підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Перерахування сум страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

3. Страхові виплати у разі надання застрахованій особі медичних послуг спрямовуються закладами охорони здоров'я виключно на надання медичних послуг, передбачених цим Законом та Програмою обов'язкового медичного страхування.

  1. Забороняється здійснювати страхові виплати у разі надання медичних послуг закладам та установам, що не мають права на надання медичних послуг (робіт, товарів), передбачених цим Законом та Програмою обов'язкового медичного страхування.
  2. Забороняється спрямування страхових виплат на надання медичних послуг, передбачених Державною програмою медичного забезпечення, іншими державними програмами та програмами добровільного медичного страхування.
  3. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду медичного страхування і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, суду чи прокуратури.

Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

  1. За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК або МСЕК.

За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд медичного страхування сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

  1. Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), Фонд медичного страхування провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.

Фонд медичного страхування оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов'язані з його професійною підготовкою.

9. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

11. Якщо застрахований одночасно має право на безоплатне або пільгове отримання одних і тих же видів допомоги, забезпечення чи догляду згідно з цим Законом та іншими законами, нормативно-правовими актами, йому надається право вибору відповідного виду допомоги, забезпечення чи догляду за однією з підстав.

  1. Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду медичного страхування подаються:

акт про надання застрахованій особі медичних послуг відповідно до договору (полісу) страхування;

акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

  1. Фонд медичного страхування приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями в триденний строк з моменту звернення заявника:

1)     копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого;

2)    довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3)     довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли 8-річного віку;

4)    довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5)    довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду медичного страхування.

  1. Фонд медичного страхування розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви застрахованої особи або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Фонд медичного страхування може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

  1. Фонд медичного страхування може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1)     навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2)          подання роботодавцем або застрахованою особою до Фонду медичного страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3)      вчинення застрахованою особою умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд медичного страхування може відмовити у окремих страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

  1. Застрахованим особам - потерпілим, які проживають у будинках- інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни та праці, щомісячні суми страхових виплат перераховуються на рахунок зазначених установ з виплатою різниці між сумою страхової виплати та вартістю утримання в них, але не менш як 25 відсотків призначеної суми страхової виплати (втраченого заробітку).

Якщо на утриманні потерпілого, який проживає у будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонаті для ветеранів війни та праці, є непрацездатні члени сім'ї, сума страхової виплати сплачується в такому порядку: на одну непрацездатну особу, яка перебуває на утриманні, - чверть, на двох - третина, на трьох і більше - половина суми страхової виплати. Частина суми страхової виплати, що залишається після відрахування вартості утримання в цих установах, але не менш як 25 відсотків, виплачується потерпілому.

  1. Суми страхових виплат, нараховані особі, яка їх одержує в період її перебування в дитячому будинку, закладі інтернатного типу, перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються їй після закінчення навчання у цьому закладі.
  2. У разі відбування потерпілим покарання у вигляді позбавлення волі належні йому суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звільнення з місця позбавлення волі, а особи, які перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати в установленому порядку.
  3. У разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом медичного на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.
  4. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності листок непрацездатності по тимчасовій непрацездатності закривається і з дня настання цієї відпустки видається інший листок непрацездатності. Кожен із зазначених листків оплачується за відповідними нормами цього Закону.

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у період простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи, щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, творчої відпустки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

  1. Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні:

1)   дружини (чоловіка);

2)     дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років;

3)    батька, матері;

4)    діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

  1. Для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду медичного страхування на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених Правлінням Фонду.
  2. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно- курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.
  3. Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року, в порядку та розмірах визначених Правлінням Фонду медичного страхування.
  4. У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається в порядку та розмірах визначених Правлінням Фонду медичного страхування.
  5. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

  1. Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога по тимчасовій непрацездатності призначається і виплачується в порядку та розмірах, передбачених цим Законом.
  2. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин, - не більш як за 7 календарних днів.
  3. Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених цим Законом.
  4. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.
  5. Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи, викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
  6. У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу цій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.
  7. Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно- ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.
  8. Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь час перебування у санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно- курортного закладу і у зворотному напрямку) у порядку і розмірах, встановлених цим Законом.

  1. Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею.
  2. У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.
  3. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

  1. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та "соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт надання медичної допомоги та акт розслідування нещасного випадку чи професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
  2. Перелік нещасних випадків та професійних захворювань за поданням спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
  3. В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд медичного страхування може визнати страховим випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим згідно частини тридцять дев’ятої цієї статті переліком, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати захворювання професійним захворюванням.

Стаття 27. Розмір страхових виплат з Фонду медичного страхування на надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, похованні, на оздоровчі заходи та необхідні для призначення цих виплат документи

1. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

  1. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне медичне страхування та витратами, зумовленими похованням.
  2. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку, і не залежить від страхового стажу.
  3. Сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне медичне страхування та витратами, зумовленими похованням.
  4. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється Правлінням Фонду медичного страхування, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
  5. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду медичного страхування.
  6. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом медичного страхування.

Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи подають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.

Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.

Допомога на поховання члена сім'ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.

7. Сума страхової виплати при настанні страхового пов'язаного з втратою працездатності при нещасному випадку на виробництві або професійному захворюванні встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд медичного страхування проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду медичного страхування.

У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться » одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду медичного страхування.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

  1. Фонд медичного страхування фінансує витрати на соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. В цьому випадку компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом медичного страхування на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

  1. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.
  2. Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від:

1)    розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2)      половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3)      чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

  1. Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом медичного страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

Інваліди І групи подають висновок МСЕК тільки для встановлення спеціального медичного догляду.

  1. Якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата провадиться за кожним її видом.

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд медичного страхування у розмірі, встановленому Правлінням Фонду.

Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд медичного страхування компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.

Потерпілому, який став інвалідом та використав щорічну відпустку до одержання путівки у санаторно-курортний заклад, роботодавець надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого).

  1. За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля Фонд медичного страхування компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
  2. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд медичного страхування згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, або дитині померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат шляхом їх перерахування відповідно до цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

1)    якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;

2)     якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом медичного страхування.

У разі коли право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.

Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника, провадяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів.

15. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним медичним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України

При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які включаються до фонду оплати праці і підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

У разі повторного ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я.

Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.

Якщо повторне ушкодження здоров'я працівника настало з вини іншого роботодавця, страхова виплата провадиться на загальних підставах.

Якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.

16. У разі ушкодження здоров'я в період виробничого навчання (практики) сума страхової виплати визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але не нижче найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.

Якщо у період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток, сума страхової виплати визначається, за його згодою, із середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого сума страхової виплати може бути визначена із середньомісячного заробітку до початку виробничого навчання (практики).

Виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, коли застрахованими особами є:

1)     учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

2)     дитина, яка народилася інвалідом, через заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності.

Неповнолітній особі, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері під час її вагітності, або учням та студентам навчальних закладів, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам, залученим до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок, у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах, які стали інвалідами під час відповідних занять або робіт, Фонд медичного страхування провадить щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 18 років - у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста) проживання цих осіб, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.

Стаття 28. Коригуючі коефіцієнти при наданні медичних послуг

 

  1. Коригуючі коефіцієнти можуть застосовуватися до величини фінансування медичної послуги, при здійсненні страхових виплат, передбачених цим Законом та Програмою обов'язкового медичного страхування, та мають на меті збільшення фінансування страхових виплат.
  2. Коригуючі коефіцієнти встановлюються Фондом медичного страхування України в межах бюджету та в залежності від величини страхового стажу.

Стаття 29. Строки проведення страхових виплат

  1. Страхові виплати провадяться щомісячно в дні установлені Фондом медичного страхування на підставі постанови цього Фонду або рішення суду.

При наданні застрахованій особі медичних послуг, їх оплата здійснюється протягом десяти днів з дня отримання акта про надання застрахованій особі медичних послуг відповідно до договору (полісу) страхування, з обов'язковим пред'явленням виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

При втраті працездатності, потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

  1. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду медичного страхування.

4. Суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом медичного страхування, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.

  1. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується:

застрахованим особам, зазначеним статті 8, крім осіб визначених пунктами 4) та 5) статті 8, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;

застрахованим особам, зазначеним у пунктах 4) та 50 статті 8 цього Закону, - протягом десяти днів після призначення допомоги.

  1. Допомога на поховання призначається та виплачується не пізніше дня, наступного за днем звернення.

Стаття 30. Здійснення страхових виплат за минулий час

  1. Нараховані суми страхових виплат на оплату медичних послуг, на виплату яких застрахована особа мала право, але не отримувала через відсутність страхового випадку, виплачуються цій застрахованій особі за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня настання страхового випадку.
  2. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду медичного страхування. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
  3. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду медичного страхування своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
  4. Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду медичного страхування не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
  5. Призначене, але не одержане у зв'язку із смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім'ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям.
  6. Призначене, але не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час без обмеження будь - яким строком у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

7. Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Стаття 31. Програма обов'язкового медичного страхування населення

 

  1. Програма обов'язкового медичного страхування розробляється Фондом медичного страхування та погоджується з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я і щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
  2. Програмою обов'язкового медичного страхування встановлюються основні засади надання медичних послуг застрахованим особам у системі обов'язкового медичного страхування населення та визначаються:

перелік видів медичної допомоги застрахованим особам на кожному рівні надання медичної допомоги;

порядок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням медичних послуг застрахованим особам;

умови реалізації прав застрахованих осіб на отримання якісної, доступної та своєчасної медичної допомоги.

  1. Програма обов'язкового медичного страхування повинна містити перелік медичних послуг, які надаються закладами охорони здоров'я всіх форм власності.
  2. Програма обов'язкового медичного страхування включає:

перелік клініко-діагностичних груп захворювань, травм або їх наслідків, а також інших патологічних станів, у разі настання яких медична допомога застрахованим особам надається за кошти Фонду медичного страхування;

основні стандарти якості надання медичних послуг і нормативи їх забезпечення, обсяги, методи і строки лікування, профілактичні та реабілітаційні заходи.

  1. Фінансування Програми обов'язкового медичного страхування здійснюється у відповідності до суми зібраних страхових платежів.
  2. У разі якщо Кабінетом Міністрів України не затверджено Програму обов'язкового медичного страхування населення на поточний рік, фінансування здійснюється за нормативами попереднього періоду з урахуванням відповідних змін.
  3. Медичні послуги за Програмою обов'язкового медичного страхування населення можуть надаватися у закладах охорони здоров'я всіх форм власності.

 

Стаття 32. Мінімальна страхова виплата на оплату медичних послуг при страховому випадку, який передбачає надання медичних послуг

1. При настанні страхового випадку, застрахована особа не залежно від страхового стажу має право на отримання мінімальної страхової виплати, вказаної у договорі (полісі) медичного страхування на оплату наступних медичних послуг в наступному обов'язковому переліку надання:

1)        цілодобової, якісної, висококваліфікованої медичної допомоги в екстрених випадках, яка включає:

надання невідкладної медичної допомоги на до госпітальному етапі;

первинна консультація;

встановлення попереднього діагнозу;

проведення діагностичних процедур;

повне забезпечення необхідними медикаментами;

витратними матеріалами та виробами медичного призначення;

транспортування в профільні лікувальні заклади.

2)      медичної допомоги, яка надається при амбулаторно-поліклінічному лікуванні, у тому числі при лікуванні в умовах денного стаціонару, яка включає:

проведення необхідних діагностичних обстежень; повне медикаментозне забезпечення;

забезпечення витратними матеріалами та виробами медичного призначення;

комплексне лікування із застосуванням сучасних методів терапії при гострих та загостренні хронічних захворювань;

проведення хірургічних операцій в амбулаторних умовах;

лікування в денному стаціонарі;

фізіотерапевтичне лікування;

проведення профілактичних оглядів;

диспансерний нагляд лікаря;

направлення на стаціонарне лікування (при потребі); відбір і обстеження для санаторно-курортного лікування.

3)       медичної допомоги, яка надається при екстреному та плановому стаціонарному лікуванні у спеціалізованих відділеннях та відділеннях загального профілю, яка включає:

комплексне лікування при гострих та загостренні хронічних захворювань із застосуванням сучасних терапевтичних та хірургічних методів;

діагностичні обстеження з приводу захворювання; повне медикаментозне забезпечення;

повне забезпечення витратними матеріалами та виробами медичного призначення;

цілодобовий нагляд лікаря та молодшого медичного персоналу;

у випадку, коли діагностична база конкретного медичного закладу недостатня - обстеження та залучення медперсоналу інших медичних закладів;

консультації професорів та спеціалістів з докторським ступенем.

4)       надання планової або екстреної оперативної медичної допомоги, комплексного забезпечення передопераційного та післяопераційного періодів, а саме:

консультації лікарів;

оперативне втручання;

забезпечення медикаментами та одноразовим інструментарієм; перебування у палатах інтенсивної терапії (за необхідністю); необхідні діагностичні лабораторні та інструментальні дослідження.

5)    проведення вакцинації, яке включає: попередній огляд лікаря;

проведення вакцинації застрахованої особи з урахуванням вартості вакцини;

спостереження лікаря після вакцинації.

6)    надання консультацій та послуг, встановлення діагнозу, яке включає:

функціонально-діагностичні, рентгенологічні, ендоскопічні, лабораторні та інших дослідження, які необхідні для встановлення діагнозу;

забезпечення медикаментозними засобами, витратними матеріалами та виробами медичного призначення необхідними для проведення діагностичних досліджень.

7)      медична допомога, що надається у період реабілітації, яка включає (залежно від захворювання):

різні види масажу;

лікувальну фізкультуру;

водні процедури (кисневі, хвойні, йодобромні, сірководневі ванни, циркулярний душ, підводний душ-масаж тощо);

рефлексотерапію;

апаратну фізіотерапію (лазеротерапія, магнітотерапія, гальванізація, електрофорез, електросон, ампліпульс тощо);

бальнеотерапію;

пелоїдотерапію (грязелікування, лікування глиною, парафіном, озокеритом);

фітотерапію;

дієтотерапію;

інгаляції;

термотерапію (сауна);

барокамеру.

8) забезпечення необхідними протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

2. В залежності від величини страхового стажу застрахованої особи, Фондом медичного страхування мінімальна страхова виплата на надання медичних послуг повинна переглядатись один раз на три роки в сторону її збільшення на затверджений Фондом медичного страхування коефіцієнт, визначений відповідно до вимог цього Закону. За бажанням застрахованої особи за рахунок суми передбаченої на збільшення мінімальної страхової виплати до страхового договору (полісу) можуть бути включені додаткові медичні послуги не передбачені в переліку мінімальної страхової виплати, визначеному частиною першою цієї статті.

Стаття 33. Профілактика страхових випадків

Фонд медичного страхування здійснює заходи, спрямовані на запобігання страховим випадкам, у тому числі:

1)             надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

2)           бере участь:

у розробленні центральними органами виконавчої влади державних цільових та галузевих програм щодо питань медичного страхування, поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;

в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників;

у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони праці та медицини;

3)          перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, а також професійних захворювань;

4)    веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці;

5)     бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про надання медичних послуг та охорону праці;

6)        вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва;

8) виконує інші профілактичні роботи.

Стаття 34. Страхові експерти з медичного страхування та охорони праці

Страховими експертами з медичного страхування можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається Фондом медичного страхування.

Страхові експерти мають право:

1)       безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;

2)     у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

3)     одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види здійснюваної діяльності;

4)    брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;

5)         вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці - подання щодо застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров'ю або життю працівників;

6)    складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7)    брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.

Страхові експерти провадять свою діяльність відповідно до затвердженого Правлінням Фонду медичного страхування Положення про службу страхових експертів з медичного страхування, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Стаття 35. Види страхових виплат з коштів Накопичувального страхового фонду

  1. Застрахована особа в разі досягнення передбаченого законодавством пенсійного віку, має право на укладання договору довічно медичного страхування за рахунок коштів Накопичувального страхового фонду, облікованих на її накопичувальному страховому рахунку.
  2. Страхування і страхові виплати за договорами довічного медичного страхування здійснюються згідно із Законом України «Про страхування» страховою організацією, обраною застрахованою особою.

Розмір страхових виплат в такому випадку розраховується страховою організацією актуарно, виходячи з вартості оплаченого договору довічного медичного страхування, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя.

Страхові виплати за договором довічного медичного страхування здійснюються при настанні страхового випадку у строки і в порядку, що визначені цим договором.

  1. Страхові організації, що здійснюють страхування за договорами довічного медичного страхування, створюють Централізований страховий медичний фонд та забезпечують свою платоспроможність відповідно до законодавства про страхову діяльність.

Стаття 36. Порядок укладення та оплати договору довічного медичного страхування

1. Договір довічного медичного страхування укладається між застрахованою особою та страховою організацією відповідно до законодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених цим Законом, після досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

Для укладення договору довічного медичного страхування застрахована особа подає страховій організації протягом місяця до досягнення пенсійного віку, заяву за формою, встановленою страховою організацією.

  1. Застрахована особа повідомляє Фонд медичного страхування про обрану нею страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування коштів для оплати договору довічного медичного страхування до цієї страхової організації.

Фонд медичного страхування зобов'язаний не пізніше ніж через десять календарних днів з дня отримання такої заяви забезпечити перерахування коштів застрахованої особи в сумі, облікованій на її накопичувальному страховому рахунку, до обраної нею страхової організації.

У разі неподання застрахованою особою такої заяви протягом місяця з дня досягнення нею пенсійного віку Фонд медичного страхування зобов'язаний з'ясувати причини неподання заяви та запропонувати застрахованій особі укласти договір довічного медичного страхування.

У разі відмови застрахованої особи від укладення цього договору, крім випадків відмови у зв'язку з виявленням бажання працювати і одержувати страхові виплати з Фонду медичного страхування, Фонд медичного страхування самостійно укладає договір довічного медичного страхування з установленим періодом на користь цієї застрахованої особи та перераховує страховій організації кошти в сумі, облікованій на її накопичувальному страховому рахунку. При цьому вартість оплати договору довічного медичного страхування з установленим періодом не повинна перевищувати середню вартість оплати таких договорів для осіб відповідного пенсійного віку. Така середня вартість оплати договору довічного медичного страхування визначається виходячи з останньої інформації про вартість оплати таких договорів, опублікованої страховими організаціями відповідно до частини шостої цієї статті.

  1. Фонд медичного страхування має право перевіряти правильність укладення договору довічного медичного страхування та його відповідність вимогам цього Закону та іншим нормативно-правовим актам.

Фонд медичного страхування має право відмовити застрахованій особі в перерахуванні коштів страховій організації у випадках:

якщо договір довічного медичного страхування укладено з особою, яка не має права на укладання такого договору;

якщо договір довічного медичного страхування укладено із страховою організацією, яка не відповідає вимогам, установленим цим Законом для страхових організацій, які можуть здійснювати довічне медичне страхування та виплати, передбачені цим Законом;

якщо договір довічного медичного страхування укладено з порушенням або в супереч вимогам цього Закону та іншим нормативно-правовим актам;

якщо Фондом медичного страхування або застрахованою особою вже укладено договір довічного медичного страхування;

якщо сума страхових активів, облікованих на накопичувальному страховому рахунку застрахованої особи, є меншою від мінімальної суми коштів, необхідних для оплати договору довічного медичного страхування.

В інших випадках відмова в перерахуванні коштів для оплати договору довічного медичного страхування не допускається.

Про відмову в перерахуванні коштів для оплати договору довічного медичного страхування Фонд медичного страхування письмово повідомляє застраховану особу та відповідну страхову організацію.

Відмова Фонду медичного страхування в перерахуванні коштів для оплати договору довічного медичного страхування може бути оскаржена застрахованою особою або відповідною страховою організацією до Фонду медичного страхування або в судовому порядку.

У разі безпідставної відмови в перерахуванні коштів для оплати договору довічного медичного страхування Фонд медичного страхування несе відповідальність згідно із законом.

Відомості про укладення договору довічного медичного страхування, про перерахування коштів для оплати цього договору вносяться до системи персоніфікованого обліку.

  1. Порядок вибору та зміни страхових організацій, з якими укладаються договори довічного медичного страхування, затверджується Правлінням Фонду медичного страхування.
  2. У разі якщо договір довічного медичного страхування не укладено внаслідок смерті застрахованої особи чи визнання її безвісно відсутньою або оголошення померлою, Фонд медичного страхування вживає заходів щодо виплати спадкоємцям належних застрахованій особі коштів відповідно до вимог цього Закону.

У разі якщо Фондом медичного страхування не з'ясовано причини неподання застрахованою особою заяви про укладення договору довічного медичного страхування, кошти, що належать цій застрахованій особі, обліковуються на її накопичувальному страховому рахунку на загальних підставах.

  1. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України щомісяця надає Фонду медичного страхування інформацію про вартість оплати договорів довічного медичного страхування та розрахункові розміри страхових виплат за такими договорами, рівні інвестиційного доходу, що застосовуються для розрахунку страхових таких виплат і поточний фінансовий стан страхових організацій.

Страхова організація оприлюднює показники вартості оплати договорів довічного медичного страхування, розрахункові розміри страхових виплат за такими договорами, рівні інвестиційного доходу не пізніше ніж за десять днів до початку місяця, в якому вони набирають чинності, і використовує рівні інвестиційного доходу для всіх застрахованих осіб, які мають намір укласти договір довічного медичного страхування протягом відповідного місяця.

Фонд медичного страхування на вимогу застрахованої особи безоплатно надає їй письмово інформацію щодо страхових активів, облікованих на її накопичувальному страховому рахунку, показників вартості оплати договорів довічного медичного страхування, розрахункових розмірів страхових виплат за такими договорами, рівнів інвестиційного доходу страхових організацій за попередні періоди.

Стаття 37. Фонд медичного страхування

1. Фонд медичного страхування є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає страхові виплати та підготовляє документи для їх виплат, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування страхових виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку страхових активів застрахованих осіб на накопичувальних страхових рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним страховим фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Фонду медичного страхування.

Фонд медичного страхування є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

2. Фонд медичного страхування набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади.

  1. Фонд медичного страхування не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім визначених цим Законом, і використовувати кошти загальнообов'язкового медичного страхування на цілі, не визначені цим Законом.

 

Стаття 38. Органи управління Фонду медичного страхування

1. Управління Фондом медичного страхування здійснюється на основі паритетності представниками держави, профспілок, організацій роботодавців, застрахованих осіб і організацій медичної спільноти.

2. Органами управління Фонду медичного страхування є правління та виконавча дирекція.

Стаття 39. Правління Фонду медичного страхування

  1. Вищим органом управління Фонду медичного страхування є правління, яке формується на основі паритетності представників держави, профспілок, організацій роботодавців, застрахованих осіб і організацій медичної спільноти.
  2. До складу Правління Фонду медичного страхування входять по сім представників від Федерації профспілок України, організацій роботодавців, організацій медичної спільноти, а також по одному представнику від: Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного комітету фінансового моніторингу України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва; Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Представники організацій роботодавців та організацій медичної спільноти делегуються і відкликаються за поданням Міністерства праці та соціальної політики України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я та Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.

Представники від Комітетів Верховної Ради України делегуються і відкликаються за погодженням з Головами цих Комітетів.

Представники Міністерств, Державного комітету фінансового моніторингу України, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва обираються (делегуються) і відкликаються сторонами самостійно.

Призначення, обрання (делегування) членів правління Фонду медичного страхування здійснюється не пізніше трьох місяців до дня закінчення повноважень відповідних членів правління.

  1. Строк повноважень членів правління Фонду медичного страхування становить сім років. Член правління Фонду медичного страхування не може бути обраний до складу правління на два строки підряд.

Члени правління Фонду медичного страхування виконують свої обов'язки на громадських засадах. У разі виконання ними спеціальних доручень правління Фонду медичного страхування, пов'язаних з виконанням обов'язків члена правління, їм відшкодовуються витрати на відрядження за рахунок коштів Фонду медичного страхування.

Член правління Фонду медичного страхування може бути достроково відкликаний за поданням сторони, представником якої він є, або за поданням правління в разі:

систематичного невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків;

подання заяви про вихід з правління;

якщо він перестав бути представником відповідної сторони;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

неможливості виконання покладених на нього обов'язків за станом здоров'я, підтвердженої відповідним медичним висновком;

припинення громадянства України або виїзду за межі України на постійне місце проживання.

Повноваження члена правління Фонду медичного страхування припиняються в разі його смерті.

  1. Правління Фонду медичного страхування очолює голова, який обирається із членів правління та затверджується Кабінетом Міністрів України строком на три роки.
  2. Правління Фонду медичного страхування здійснює свої функції шляхом проведення засідань. Засідання скликає голова правління, а в разі його відсутності - один з його заступників відповідно до затвердженого правлінням Фонду медичного страхування плану, але не рідше одного разу на квартал. Позапланові засідання правління Фонду медичного страхування можуть проводитися з ініціативи його голови, заступника голови правління, або на пропозицію більшості членів правління однієї з представницьких сторін чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду медичного страхування.
  3. Перше засідання правління Фонду медичного страхування проводиться не пізніше двох місяців після призначення повного складу правління. Засідання першого складу правління Фонду медичного страхування скликає і відкриває керівник центрального органу виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
  4. Засідання правління Фонду медичного страхування є правомочним, якщо на ньому присутня більшість складу кожної представницької сторони. Член правління має один голос, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті.
  5. Рішення правління Фонду медичного страхування вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.

Член правління Фонду медичного страхування, в разі відсутності на засіданні правління з поважних причин (хвороба, тривале відрядження, відпустка тощо), може за письмовою довіреністю передати свій голос іншому члену правління від тієї ж представницької сторони. При цьому кожний присутній на засіданні член правління може додатково голосувати тільки за одного відсутнього члена правління Фонду медичного страхування.

Довіреність передається голові правління Фонду медичного страхування, а в разі його відсутності - заступнику голови на початку засідання.

  1. Рішення правління Фонду медичного страхування, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, якщо воно їх стосується. Рішення правління оформляються постановами.
  2. Постанови правління Фонду медичного страхування підлягають обов'язковому офіційному оприлюдненню.
  3. Ведення протоколу засідань правління Фонду медичного страхування здійснює представник виконавчої дирекції Фонду медичного страхування. У протоколі відображаються питання, внесені до порядку денного, зміст виступів та зауважень до них, результати голосувань. Протокол підписується особою, яка його склала, головою правління або іншою особою, яка веде засідання. Збереження протоколів та інших документів правління здійснює виконавча дирекція Фонду медичного страхування.
  4. Документи правління Фонду медичного страхування зберігаються протягом 15 років у відомчому архіві Фонду медичного страхування з подальшим переданням на державне архівне зберігання.
  5. У засіданнях правління Фонду медичного страхування з правом дорадчого голосу беруть участь директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування.

Стаття 40. Повноваження правління Фонду медичного страхування

1. Правління Фонду медичного страхування:

1)         визначає поточні та перспективні завдання Фонду медичного страхування;

2)      затверджує документи нормативного характеру, що регламентують діяльність Фонду медичного страхування, в тому числі статут та зміни до нього, регламент засідань правління, положення про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування, положення про територіальні органи Фонду медичного страхування, вразі прийняття рішення про їх створення;

3)    обирає із своїх членів голову правління Фонду медичного страхування та двох його заступників;

4)      розглядає та затверджує бюджет Фонду медичного страхування на наступний рік, зміни до нього, звіт про його виконання і протягом 10 робочих днів надсилає Кабінету Міністрів України;

5)      визначає порядок надходження та обліку коштів Фонду медичного страхування та Накопичувального страхового фонду;

6)         здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду медичного страхування, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання;

7)      вирішує питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду медичного страхування для забезпечення його фінансової стабільності;

8)        спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та підвідомчих їй територіальних органів;

9)         щорічно, а також у разі потреби, заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду медичного страхування про її діяльність;

10)           розглядає кандидатури та затверджує на посаду директора виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, а за його поданням - заступників директора та керівників структурних підрозділів виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та начальників територіальних органів і приймає рішення про їх звільнення;

11)      затверджує граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, умови оплати праці працівників відповідно до законодавства, граничну межу адміністративних витрат та кошторис Фонду медичного страхування на виконання функцій, покладених на виконавчу дирекцію відповідно до цього Закону;

12)        подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне медичне страхування;

13)         за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджує правила інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах;

14)         за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку готує пропозиції щодо кандидатури радника з інвестиційних питань, умов укладення з ним договору, які подаються на розгляд і затвердження Ради Накопичувального страхового фонду;

15)        затверджує заходи щодо підготовки і підвищення кваліфікації працівників виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, їх атестації;

16)     на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців створює комісії або робочі групи з окремих видів діяльності М, які діють на громадських засадах;

17)        затверджує порядок обрання, функції та повноваження Голови правління Фонду медичного страхування та його заступників.

17)    визначає уповноважений банк;

18)       на конкурсній основі, відповідно до затвердженого ним порядку, обирає аптечні та лікувальні заклади для надання медичних послуг застрахованим особам, а також оздоровчо-профілактичні заклади ;

19)          затверджує щорічні звіти про діяльність Фонду медичного страхування та оприлюднює їх у встановленому цим Законом порядку;

20)     здійснює інші функції, передбачені цим Законом та статутом Фонду медичного страхування.

2. Постанови правління та інші документи нормативного характеру Фонду медичного страхування, що стосуються прав і обов'язків громадян, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 41. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування

  1. Виконавчими органами правління Фонду медичного страхування є виконавча дирекція Фонду медичного страхування, яка може створювати територіальні підвідомчі їй органи.
  2. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень Правління Фонду, діє від імені Фонду медичного страхування в межах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування, і підзвітна Правлінню Фонду медичного страхування.

3. Виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування очолює директор.

До посадових осіб виконавчих органів Фонду медичного страхування належать: директор, заступники директора, керівники структурних підрозділів виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та начальники територіальних органів, у разі їх створення, які затверджуються правлінням Фонду медичного страхування за поданням директора виконавчої дирекції Фонду медичного страхування.

Посадові особи виконавчих органів Фонду медичного страхування несуть персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Права та обов'язки виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та вимоги до посадових осіб членів виконавчої дирекції визначаються та затверджуються правлінням Фонду медичного страхування.

Стаття 42. Бюджет Фонду медичного страхування

  1. Бюджет Фонду медичного страхування - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
  2. Бюджет Фонду медичного страхування затверджується правлінням Фонду медичного страхування не пізніше 10 грудня року, що передує рокові, на який складено бюджет.
  3. Проект бюджету Фонду медичного страхування складається з урахуванням щорічних актуарних розрахунків.
  4. Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Фонду медичного страхування встановлюється правлінням Фонду медичного страхування.
  5. Звіт про виконання бюджету Фонду медичного страхування в розрізі статей витрат протягом двох тижнів після його затвердження правлінням Фонду медичного страхування підлягає обов'язковій публікації в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Інформація про час і місце публічного представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання бюджету Фонду медичного страхування.

Стаття 43. Джерела формування коштів Фонду медичного страхування

1. Джерелами формування коштів Фонду медичного страхування є:

1)      страхові внески на загальнообов'язкове медичне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального страхового фонду;

2)        інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах;

3)     кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Фонду медичного страхування у випадках, передбачених законодавством;

4)    суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Фонду медичного страхування, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

5)    благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6)    добровільні внески;

7)    інші надходження відповідно до законодавства.

2. Кошти Фонду медичного страхування не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

Стаття 44. Використання коштів Фонду медичного страхування

  1. Кошти Фонду медичного страхування використовуються на:

1) страхові виплати, передбачені цим Законом;

2) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Фонду медичного страхування;

3) формування резерву коштів Фонду медичного страхування.

  1. Забороняється використання коштів Фонду медичного страхування для оплати договорів довічного медичного страхування та на цілі, не передбачені цим Законом.

Стаття 45. Резерв коштів Фонду медичного страхування

1. З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду медичного страхування формується резерв коштів Фонду медичного страхування.

Резерв коштів Фонду медичного страхування складається з резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах, які зараховуються на окремі субрахунки одного рахунку Фонду медичного страхування.

Порядок формування та використання резерву коштів Фонду медичного страхування встановлюється правлінням Фонду медичного страхування.

  1. Резерв коштів для поточних потреб формується з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування страхових виплат у сумі, що дорівнює плановій місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Фонду медичного страхування на відповідний рік та затверджується в його складі.
  2. Резерв коштів для поточних потреб використовується та поновлюється таким чином, щоб на початок кожного місяця на відповідному субрахунку сума цього резерву дорівнювала плановій місячній потребі коштів, необхідній для забезпечення фінансування страхових виплат, визначеній у бюджеті Фонду медичного страхування.
  3. Після забезпечення страхових виплат і створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Фонду медичного страхування зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах.
  4. Резерв коштів для поточних потреб зберігається в уповноваженому банку, а резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах у зберігача. Зберігач забезпечує зберігання та облік резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах окремо від страхових активів Накопичувального страхового фонду.

Стаття 46. Резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах

  1. Розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах визначається за результатами щорічних актуарних розрахунків.

Розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах затверджується правлінням Фонду медичного страхування у складі бюджету Фонду медичного страхування одночасно з встановленням порядку його формування і використання.

  1. З метою збереження резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах та отримання доходу здійснюється інвестування цього резерву коштів у порядку, передбаченому цим Законом для інвестування коштів Накопичувального страхового фонду, а також правилами їх інвестування.
  2. Компанії з управління активами і зберігач складають та подають звіти щодо інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах правлінню Фонду медичного страхування, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в порядку та за формами, встановленими правлінням Фонду медичного страхування за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
  3. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування складає річний звіт щодо формування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах з висновком щодо достатності цього резерву коштів для забезпечення виконання Фонду медичного страхування зобов'язань у солідарній системі протягом наступних 75 років і подає його правлінню Фонду медичного страхування для затвердження.
  4. Якщо протягом року сума резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах становить менше ніж 90 відсотків суми коштів, необхідних за .результатами щорічного актуарного розрахунку для забезпечення довгострокової фінансової стабільності та виконання зобов'язань Фонду медичного страхування щодо фінансування страхових виплат, правління Фонду медичного страхування зобов'язане подати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо джерел поповнення та збалансування бюджету Фонду медичного страхування.

Стаття 47. Облік коштів Фонду медичного страхування

  1. Облік надходжень і витрат коштів Фонду медичного страхування здійснюють виконавчі органи Фонду медичного страхування.
  2. Кошти Фонду медичного страхування зараховуються на єдиний рахунок Фонду медичного страхування в уповноваженому банку.

Стаття 48. Актуарні розрахунки

  1. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування забезпечує проведення щорічних актуарних розрахунків фінансового стану системи загальнообов'язкового медичного страхування на наступні 1, 5, 10 та через кожні 5 років - на 75 років.
  2. Актуарні розрахунки здійснюються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
  3. Результати актуарних розрахунків оформляються у вигляді звіту, який складається та підписується актуаріями - виконавцями. Зазначений звіт має містити розрахунки, дані, методи і припущення, що використовувалися під час їх здійснення, та висновки щодо фінансового стану системи загальнообов'язкового медичного страхування і рекомендації щодо заходів, необхідних для забезпечення фінансової стабільності цієї системи.

У десятиденний термін після підписання звіт надсилається правлінню Фонду медичного страхування та Кабінету Міністрів України з дотриманням вимог, передбачених статтею 22 цього Закону.

  1. Актуаріями можуть бути особи, які відповідають вимогам, передбаченим у положенні про підрозділ з актуарних розрахунків, яке затверджується правлінням Фонду медичного страхування. За необхідності проведення додаткових актуарних розрахунків виконавча дирекція Фонду медичного страхування може залучати відповідних фахівців та експертів, вартість оплати послуг яких затверджується правлінням Фонду медичного страхування.

Стаття 49. Накопичувальний страховий фонд

  1. Накопичувальний страховий фонд створюється Фонду медичного страхування як цільовий позабюджетний фонд.
  2. Адміністративне управління Накопичувальним страховим фондом здійснює виконавча дирекція Фонду медичного страхування.
  3. Управління страховими активами Накопичувального страхового фонду здійснюється компаніями з управління активами.
  4. Рахунки Накопичувального страхового фонду відкриваються виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування в зберіганні.
  5. Застрахована особа, яка сплачує (за яку сплачують) страхові внески до Накопичувального страхового фонду, має право спрямувати ці страхові внески до будь-якої страхової організації. При цьому застрахована особа подає Фонду медичного страхування та страхувальнику такі документи:

заяву про обрання страхової організації;

заповнену картку за формою, встановленою правлінням Фонду медичного страхування, в якій зазначаються відомості про обрану страхову організацію;

копію страхового контракту, укладеного застрахованою особою з обраною страховою організацією.

  1. Врегулювання відносин, що стосуються страхових внесків, які спрямовуються до обраної застрахованою особою страхової організації, подальшого розміщення і інвестування страхових активів застрахованої особи та укладання договору довічного медичного, здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 50. Джерела формування коштів Накопичувального страхового фонду та їх використання

  1. Джерелами формування коштів Накопичувального страхового фонду є:

                   страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального страхового фонду;

                інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів Накопичувального страхового фонду в порядку, встановленому законом;

            суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до Накопичувального страхового фонду, та використання коштів Накопичувального страхового фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.

  1. Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних страхових рахунках застрахованих осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування страхових активів, та сумою адміністративних видатків, пов'язаних з їх управлінням.
  2. Сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок:

            прибутку, що отримується від інвестування страхових активів у цінні папери;

                відсотків, що нараховуються на страхові активи, розміщені на банківських депозитних рахунках;

           доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.

  1. Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Міністерством фінансів України.

Інвестиційний дохід від операцій з страховими активами не включається до складу доходу компаній з управління активами.

  1. Кошти Накопичувального фонду використовуються на:

1) інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих

осіб;

2)      оплату договорів довічного медичного страхування або здійснення страхових виплат;

3)     оплату послуг компаній з управління активами;

4)      оплату послуг виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним страховим фондом;

5)     оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань;

6)     оплату послуг зберігача;

7)     оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.

Забороняється використання коштів Накопичувального страхового фонду для забезпечення страхових виплат із солідарної системи та на інші цілі, не передбачені цим Законом.

  1. Кошти Накопичувального страхового фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду, та належать кожній застрахованій особі в частині, облікованій на її накопичувальному страховому рахунку.
  2. Облік надходжень і витрат коштів Накопичувального страхового фонду здійснюють виконавчі органи Фонду медичного страхування.

Стаття 51. Страхові активи Накопичувального страхового фонду

  1. Страхові активи складаються з:

1)    активів у грошових коштах;

2)     активів у цінних паперах;

3)     інших активів, не заборонених законом.

  1. Страхові активи в грошових коштах складаються з:

1)          страхових внесків, що перераховуються до Накопичувального страхового фонду;

2)          коштів, розміщених на банківських депозитних рахунках, що засвідчується відповідними іменними ощадними сертифікатами банківських установ, виданих на ім'я Накопичувального страхового фонду, та відсотків за ними;

3)      інвестиційного доходу, що отримується від інвестування страхових активів у цінні папери.

Кабінет Міністрів України передбачає заходи, спрямовані на захист інвестицій за рахунок страхових активів та забезпечення їх повернення, у тому числі відповідні державні гарантії.

  1. Страхові активи у цінних паперах не можуть включати:

1)       цінні папери, емітентами яких є зберігач, компанія з управління активами, радник з інвестиційних питань, аудитор та особи, які надають консультаційні послуги, з якими виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи;

2)    цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно- інформаційної системи, зареєстрованих у встановленому порядку;

3)    цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування;

4)    векселі;

5)    похідні цінні папери.

  1. Страхові активи не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству.
  2. Страхові активи не можуть бути предметом застави і використовуються лише на цілі, передбачені цим Законом. На страхові активи не може бути накладено стягнення за зобов'язаннями компанії з управління активами, зберігача, страхової організації, Фонду медичного страхування.
  3. Сума страхових активів, які належать застрахованій особі, розраховується виходячи з кількості одиниць страхових активів, облікованих на її накопичувальному страховому рахунку, та чистої вартості одиниці страхових активів.

У разі купівлі-продажу цінних паперів підрахунок здійснюється виходячи із чистої вартості страхових активів на кінець робочого дня, протягом якого здійснювалися ці операції.

Підрахунок чистої вартості страхових активів здійснюється зберігачем разом з виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування та компанією з управління активами за методикою та в порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Національним банком України.

Розподіл та облік інвестиційного доходу на накопичувальних страхових рахунках застрахованих осіб здійснюються виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування щоденно за результатами інвестування страхових активів виходячи з підрахунків чистої вартості одиниці страхових активів.

Інформація щодо руху страхових активів, облікованих на накопичувальних страхових рахунках, подається зберігачем у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

  1. Порядок зарахування, обліку, інвестування, управління коштами Накопичувального страхового фонду визначається відповідно до цього Закону.
  2. Страхові активи в разі визнання компанії з управління активами або зберігача банкрутом не можуть включатися до ліквідаційної маси компанії з управління активами або зберігача.
  3. На страхові активи не може бути накладене будь-яке стягнення або застосована конфіскація.

Стаття 52. Рада Накопичувального страхового фонду

  1. Рада Накопичувального страхового фонду створюється з метою здійснення повноважень, передбачених цим Законом.
  2. До складу Ради Накопичувального страхового фонду входять 14 осіб, які на пропорційній основі призначаються Президентом України та Верховною Радою України.

Президент України призначає сім членів Ради Накопичувального страхового фонду шляхом прийняття відповідного указу - по одному представнику від центральних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, фінансів, економіки та з питань європейської інтеграції, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Ради національної безпеки і оборони України та Фонду медичного страхування.

Верховна Рада України призначає шляхом прийняття відповідної постанови сім членів Ради Накопичувального страхового фонду, в тому числі по одному представнику від застрахованих осіб, роботодавців та Національного банку України.

  1. Членом Ради Накопичувального страхового фонду може бути особа, яка має вищу освіту в галузі економіки, фінансів або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади або на керівних посадах у центральних органах виконавчої влади, у фінансових установах, у профспілкових об'єднаннях чи має досвід наукової роботи за фінансовою, економічною або юридичною тематикою.
  2. Члени Ради Накопичувального страхового фонду здійснюють повноваження на громадських засадах.

Членам Ради Накопичувального страхового фонду за рахунок коштів Накопичувального страхового фонду компенсуються фактичні витрати, понесені ними у зв'язку з виконанням повноважень відповідно до Регламенту Ради Накопичувального страхового фонду в межах витрат, затверджених на ці цілі.

Членам Ради Накопичувального страхового фонду забороняється розголошувати відомості, які є конфіденційними відповідно до цього Закону та законодавства про інформацію.

  1. Строк повноважень членів Ради Накопичувального страхового фонду становить три роки.

Чергове призначення членів Ради Накопичувального страхового фонду здійснюється не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень раніше призначених членів Ради Накопичувального страхового фонду.

  1. На першому засіданні Ради Накопичувального страхового фонду із складу її членів обираються голова та його заступник на строк їх повноважень шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Накопичувального страхового фонду. Кожний член Ради Накопичувального страхового фонду має один голос.
  2. Голова Ради Накопичувального страхового фонду:

організовує та проводить засідання Ради Накопичувального страхового фонду;

скликає позачергові засідання за власною ініціативою або на письмову вимогу більше ніж однієї третини членів Ради Накопичувального страхового фонду;

здійснює інші повноваження відповідно до Регламенту Ради Накопичувального страхового фонду.

Заступник голови Ради Накопичувального страхового фонду відповідно до Регламенту Ради Накопичувального страхового фонду виконує обов'язки, покладені на голову Ради Накопичувального страхового фонду, в разі його тимчасової відсутності.

Переобрання голови Ради Накопичувального страхового фонду або його заступника здійснюється в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті:

у зв'язку із закінченням строку його повноважень;

за власним бажанням - за умови подання письмової заяви;

у разі систематичного невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

  1. Повноваження членів Ради Накопичувального страхового фонду припиняються у зв'язку із закінченням строку їх повноважень.

Повноваження члена Ради Накопичувального страхового фонду припиняються достроково:

у разі складення повноважень за його особистою заявою;

у разі припинення повноважень на посаді;

з ініціативи відповідно Президента України або Верховної Ради України;

у разі систематичного невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків;

у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

у разі визнання його за рішенням суду таким, що не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею;

у разі неучасті більше ніж у трьох чергових засіданнях Ради Накопичувального страхового фонду;

у разі припинення громадянства України або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

у разі визнання недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;

у разі смерті.

  1. Звільнення членів Ради Накопичувального страхового фонду здійснюється шляхом прийняття Президентом України відповідного указу, а Верховною Радою України - відповідної постанови.
  2. Рада Накопичувального страхового фонду здійснює свою діяльність на підставі цього Закону та Регламенту Ради Накопичувального страхового фонду.

Стаття 53. Повноваження Ради Накопичувального страхового фонду

1. До виключних повноважень Ради Накопичувального страхового фонду належить:

1)     визначення за результатами тендера компаній з управління активами, зберігача, аудитора Накопичувального страхового фонду;

2)    затвердження умов проведення і технічного завдання тендера з вибору компаній з управління активами, зберігача, аудитора Накопичувального страхового фонду;

3)    прийняття рішення про доцільність залучення радника з інвестиційних питань, визначення порядку його залучення, затвердження його та умов договору з ним;

4)        заслуховування та затвердження щорічних звітів про результати роботи компаній з управління активами, зберігача та радника з інвестиційних питань;

5)            затвердження основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів Накопичувального страхового фонду і змін до них;

6)     прийняття рішення про дострокове проведення тендерів для обрання компаній з управління активами і зберігача;

7)       затвердження кошторису на технічне та матеріальне забезпечення роботи Ради Накопичувального страхового фонду, розміру оплати послуг виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним страховим фондом, та відсотка відрахувань із страхових внесків, пов'язаних з адміністративними видатками Накопичувального страхового фонду;

8)           заслуховування звіту виконавчої дирекції Фонду медичного страхування щодо адміністративного управління Накопичувальним страховим фондом, внесення рекомендацій та пропозицій правлінню Фонду медичного страхування щодо вдосконалення управління Накопичувальним страховим фондом;

9)         застосування відкладального вето стосовно рішень, прийнятих суб'єктами накопичувальної системи медичного страхування з порушенням законодавства про загальнообов'язкове медичне страхування, які можуть заподіяти шкоду застрахованим особам;

10)   затвердження Регламенту Ради Накопичувального страхового фонду;

11)     затвердження розподілу обсягів страхових активів між компаніями з управління активами.

  1. До повноважень Ради Накопичувального страхового фонду належить:

1)       подання пропозицій щодо вдосконалення функціонування системи загальнообов'язкового медичного страхування;

2)            заслуховування інформації органів державного нагляду та регулювання про результати перевірок стану виконання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового медичного страхування суб'єктами накопичувальної системи медичного страхування та аудиторських звітів.

Рада Накопичувального страхового фонду здійснює інші повноваження, які відповідно до цього Закону віднесені до її відання.

  1. У разі якщо Рада Накопичувального страхового фонду застосовує відкладальне вето щодо рішення суб'єкта накопичувальної системи медичного страхування, вона вказує на допущені порушення і встановлює термін для їх усунення. Якщо протягом цього терміну суб'єкт накопичувальної системи медичного страхування не усуне порушення, Рада Накопичувального страхового фонду незаконне рішення скасовує.

Стаття 54. Засідання Ради Накопичувального страхового фонду

1. Чергові засідання Ради Накопичувального страхового фонду проводяться не рідше одного разу на квартал. День проведення засідання Ради Накопичувального страхового фонду призначає її голова.

За рішенням голови Ради Накопичувального страхового фонду або на письмову вимогу більше ніж однієї третини її членів проводяться позачергові засідання Ради Накопичувального страхового фонду.

На засідання Ради Накопичувального страхового фонду можуть бути запрошені керівники центральних органів виконавчої влади, представники суб'єктів накопичувальної системи медичного страхування, науковці та фахівці. У засіданнях Ради Накопичувального страхового фонду можуть брати участь голова правління Фонду медичного страхування та директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування.

  1. Засідання Ради Накопичувального страхового фонду вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше десяти її членів. Рішення Ради Накопичувального страхового фонду приймаються простою більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну голос голови Ради Накопичувального страхового фонду вважається вирішальним.
  2. Засідання Ради Накопичувального страхового фонду веде голова Ради Накопичувального страхового фонду, а в разі відсутності - його заступник у порядку, встановленому Регламентом Ради Накопичувального страхового фонду. Під час проведення засідання Рада Накопичувального страхового фонду обирає секретаря засідання, на якого покладається контроль за веденням протоколу засідання. У протоколі обов'язково відображаються порядок денний, доповідачі з визначених питань, а також прийняті рішення.
  3. Рішення Ради Накопичувального страхового фонду з питань, віднесених до її повноважень, є обов'язковими для виконання правлінням Фонду медичного страхування, виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування, компаніями з управління активами, зберігачем, радником з інвестиційних питань, страхувальниками та застрахованими особами.

Рішення Ради Накопичувального страхового фонду підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Радою Накопичувального страхового фонду відповідно до вимог цього Закону.

  1. Рішення Ради Накопичувального страхового фонду підписує голова Ради Накопичувального страхового фонду та всі присутні на засіданні її члени. Копія рішення Ради Накопичувального страхового фонду протягом трьох днів подається для виконання виконавчій дирекції Фонду медичного страхування, компаніям з управління активами, зберігачу, раднику з інвестиційних питань.
  2. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи Ради Накопичувального страхового фонду покладається на виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування і здійснюється за рахунок коштів Накопичувального страхового фонду в межах кошторису, затвердженого Радою Накопичувального страхового фонду на відповідний рік.

Стаття 55. Порядок оприлюднення інформації про стан страхових активів в системі медичного страхування

  1. Інформація про стан страхових активів оприлюднюється виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування шляхом:

щоквартального обов'язкового офіційного оприлюднення;

оприлюднення в електронних засобах масової інформації;

подання звітності до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до вимог цього Закону.

  1. Офіційне оприлюднення інформації про діяльність Накопичувального страхового фонду здійснюється в місячний термін після закінчення звітного періоду.
  2. Звітність до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України подається в порядку, в строки та за формами, встановленими цією Комісією.
  3. Інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до цієї статті, не є конфіденційною.

Стаття 56. Інформація про Накопичувальний страховий фонд, яка підлягає щорічному офіційному оприлюдненню

1. Інформація про Накопичувальний страховий фонд, яка підлягає щорічному офіційному оприлюдненню, готується виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування за формою, що визначається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, і має містити відомості про:

1)    склад Ради Накопичувального страхового фонду;

2)     залученого радника (радників) з інвестиційних питань;

3)     компанії з управління активами;

4)     зберігача;

5)     аудитора Накопичувального страхового фонду;

6)     розміри винагород, сплачених виконавчій дирекції Фонду медичного страхування, компаніям з управління активами, зберігачу, раднику з інвестиційних питань та аудитору Накопичувального страхового фонду за послуги, надані для функціонування Накопичувального страхового фонду, за звітний рік;

7)    річні прибутки та збитки, пов'язані з розміщенням страхових активів;

8)         звіт про балансову вартість страхових активів, чисту вартість страхових активів та чисту вартість одиниці страхових активів на кінець звітного року;

9)         умови та обсяги розміщення страхових активів у коштах на депозитних рахунках банків;

10)        перелік об'єктів інвестування, де розміщено понад 1 відсоток страхових активів у цінних паперах;

11)    перелік емітентів, у яких Накопичувальний страховий фонд володіє в цінних паперах більше ніж 5 відсотками їх статутного фонду;

12)      обсяг коштів Накопичувального страхового фонду, інвестованих в активи;

13)    результати перевірок діяльності Фонду медичного страхування щодо адміністративного управління Накопичувальним страховим фондом, компаній з управління активами, зберігача, радника з інвестиційних питань;

14)         дані щодо кількості застрахованих осіб, які протягом року спрямовували страхові внески до страхових організацій, та обсягів цих коштів, перерахованих до цих страхових організацій;

15)            іншу інформацію щодо функціонування Накопичувального страхового фонду, визначену Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Стаття 57. Надання застрахованим особам інформації про страхові активи

  1. Інформація про стан страхових активів, облікованих на накопичувальному страховому рахунку застрахованої особи, є конфіденційною і не підлягає розголошенню чи опублікуванню, крім випадків, установлених законом.
  2. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування зобов'язана надавати кожній застрахованій особі безоплатно до 15 лютого наступного за звітним роком письмовий звіт про стан її страхових активів із зазначенням чистої вартості страхових активів на початок та кінець звітного року, щомісячних надходжень страхових внесків та річного інвестиційного доходу.

Виконавча дирекція Фонду медичного страхування також зобов'язана надавати таку інформацію за письмовим запитом застрахованої особи протягом п'яти робочих днів із дня його отримання за плату, визначену Радою Накопичувального страхового фонду, крім випадків надання інформації для укладення договору довічного медичного страхування.

Стаття 58. Зберігач

1.  Фонд медичного страхування укладає із зберігачем договір з урахуванням вимог цього Закону строком на п'ять років. Зазначений договір схвалюють Рада Накопичувального страхового фонду та Наглядова рада зберігача.

За рішенням Ради Накопичувального страхового фонду строк дії договору може бути продовжений ще на два роки шляхом щорічного продовження. При цьому до договору можуть бути внесені зміни лише щодо зменшення вартості послуг або надання нових послуг за умови зменшення чи незмінності вартості послуг зберігача за договором.

  1. Кошти Накопичувального страхового фонду обслуговуються лише одним зберігачем, який повинен відповідати таким вимогам встановленим та затвердженим рішенням Ради Накопичувального страхового фонду.
  2. Зберігач виконує такі функції:

1)         у встановленому порядку відкриває рахунок Накопичувального страхового фонду, здійснює розрахунково-касові операції у грошових коштах та операції по рахунку у цінних паперах Накопичувального страхового фонду і забезпечує зберігання грошових надходжень до Накопичувального страхового фонду та цінних паперів, що становлять його страхові активи, а також інших документів, пов'язаних з формуванням та використанням страхових активів;

2)     у встановленому порядку відкриває та здійснює розрахунково-касові операції по рахунку Фонду медичного страхування, на якому акумулюється резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах, забезпечує їх зберігання;

3)       здійснює операції по активах у цінних паперах, сформованих за рахунок резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах;

4)    здійснює розміщення резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах на депозитних рахунках з виплатою відсотків у розмірах, передбачених відповідним договором;

5)             виконує доручення виконавчої дирекції Фонду медичного страхування щодо перерахування коштів у сумі, облікованій на накопичувальному страховому рахунку застрахованої особи, до страхової організації для оплати договору довічного медичного страхування або страхової виплати застрахованій особі чи спадкоємцям відповідно до цього Закону;

6)             виконує доручення виконавчої дирекції Фонду медичного страхування щодо перерахування коштів Накопичувального страхового фонду для оплати витрат, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним страховим фондом, виплати винагороди раднику з інвестиційних питань, компаніям з управління активами, зберігачу, аудитору Накопичувального страхового фонду;

7)        подає Фонду медичного страхування та Раді Накопичувального страхового фонду в установленому порядку:

інформацію про загальну суму страхових внесків, перерахованих до Накопичувального страхового фонду;

передбачену законодавством звітність, пов'язану із зберіганням та використанням страхових активів і резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Фонду медичного страхування в майбутніх періодах;

інформацію про загальну вартість страхових активів, їх ринкову вартість на день подання інформації та про загальний обсяг інвестиційного доходу за відповідний період;

інформацію про операції з страховими активами, здійснені компаніями з управління активами. Така інформація подається також Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Інформація щодо руху страхових активів, облікованих на накопичувальних страхових рахунках, подається зберігачем у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

8) виконує інші функції, передбачені цим Законом та договором, укладеним з Фондом медичного страхування.

  1. Зберігай не може придбавати активи у цінних паперах Накопичувального страхового фонду та укладати договір щодо надання послуг торговця цінними паперами з компанією з управління активами.
  2. Зберігай може надавати інші банківські .послуги відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність, крім послуг, надання яких не допускається цим Законом.
  3. Зберігай подає правлінню Фонду медичного страхування, Раді Накопичувального страхового фонду та Кабінету Міністрів України щорічний звіт про свою діяльність.

Стаття 59. Зберігання страхових активів у цінних паперах

  1. Усі операції з страховими активами у цінних паперах здійснюються через зберігача.
  2. Виконання функцій зберігача не може поєднуватися з виконанням функцій з управління страховими активами.
  3. Зберігай зобов'язаний забезпечити відокремлене зберігання та окремий облік коштів Накопичувального страхового фонду, що інвестуються кожною з компаній з управління активами та страхових активів у цінних паперах, які перебувають у їх управлінні.

Стаття 60. Винагорода зберігача

1. Оплата послуг зберігача провадиться в розмірах та в порядку, встановлених у договорі, укладеному з Фондом медичного страхування.

2. Максимальний щорічний розмір винагороди зберігача не може перевищувати 0,3 відсотка загальної річної суми страхових внесків, перерахованих до Накопичувального страхового фонду.

Стаття 61. Відповідальність зберігача

  1. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених цим Законом та договором, зберігач несе відповідальність відповідно до закону та договору.
  2. Зберігач несе відповідальність перед Фондом медичного страхування за збитки, завдані Накопичувальному страховому фонду та/або застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору і забезпечує їх відшкодування.
  3. Зберігач не несе відповідальності за зобов'язаннями Фонду медичного страхування перед застрахованими особами та за зобов'язаннями компаній з управління активами.

 

Стаття 62. Органи державного регулювання та нагляду

  1. Державне регулювання та нагляд у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють:

за дотриманням норм цього Закону щодо виплати страхових виплат у солідарній системі - центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

щодо цільового використання коштів Фонду медичного страхування - центральний орган виконавчої влади у сфері фінансів і його територіальні органи та Рахункова палата;

щодо дотримання норм цього Закону суб'єктами накопичувальної системи медичного страхування - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

за діяльністю компаній з управління активами в частині управління страховими активами - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

за діяльністю зберігача та уповноваженого банку - Національний банк України і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

  1. Суб'єкти солідарної системи та накопичувальної системи медичного страхування зобов'язані надавати посадовим особам органів державного регулювання та нагляду всі документи та інформацію, необхідні для здійснення ними функцій державного регулювання та нагляду.
  2. Рішення органів державного регулювання та нагляду є обов'язковими для виконання Фондом медичного страхування, компаніями з управління активами, уповноваженим банком, зберігачем, страховими організаціями, якщо такі рішення прийняті в межах повноважень цих органів, визначених законодавством. Дії органів державного регулювання та нагляду можуть бути оскаржені в судовому порядку.

4. З ініціативи органів державного регулювання та нагляду може призначатися додаткова аудиторська перевірка діяльності, суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи медичного страхування, оплата якої здійснюється за рахунок коштів органу, що призначив перевірку.

Стаття 63. Основні завдання Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо нагляду в накопичувальній системі медичного страхування

З метою здійснення державного регулювання та нагляду в накопичувальній системі медичного страхування Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України:

1)      забезпечує розроблення та координацію єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи медичного страхування;

2)      здійснює систематичний контроль за дотриманням законодавства в накопичувальній системі медичного страхування, за достовірністю інформації, що надається та оприлюднюється суб'єктами цієї системи;

3)      забезпечує захист прав застрахованих осіб, які сплачують страхові внески до Накопичувального страхового фонду, шляхом застосування в межах своїх повноважень заходів впливу, з метою запобігання і припинення порушень законодавства в накопичувальній системі медичного страхування;

4)     узагальнює практику застосування законодавства в накопичувальній системі медичного страхування, розробляє та вносить пропозиції щодо його вдосконалення;

5)       розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання, з питань, що належать до її компетенції, та контролює їх виконання;

6)       встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг - суб'єктами накопичувальної системи медичного страхування;

7)       щомісяця надає Фонду медичного страхування інформацію щодо показників діяльності страхових організацій;

8)         визначає форму та обсяг інформації про діяльність суб'єктів накопичувальної системи медичного страхування, що підлягає офіційному оприлюдненню, та визначає періодичність такого оприлюднення;

9)      виконує інші функції, передбачені цим Законом та законодавством про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

 

Стаття 64. Порядок оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Фонду медичного страхування та їх посадових осіб

 

  1. Застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Фонду медичного страхування та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.
  2. Оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Фонду медичного страхування здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Фонду медичного страхування порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Фонду медичного страхування чи прийнятого виконавчими органами Фонду медичного страхування рішення або покладено на застраховану особу обов'язки, які не передбачені цим Законом.

Стаття 65. Відповідальність страхувальників, банків та їх посадових осіб

 

  1. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
  2. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені цим Законом, в тому числі обчислені Фондом медичного страхування у випадках, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
  3. Фонд медичного страхування за формою і у строки, визначені правлінням Фонду медичного страхування, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

  1. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов'язаннями із сплати недоїмки зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов'язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями та стягненнями (крім зобов'язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхових внесків до пенсійного фонду та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство.
  2. За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
  3. Недоїмка не підлягає списанню, у тому числі в разі укладення із страхувальником мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, оголошення померлою чи недієздатною, щодо яких відсутні особи, які відповідно до цього Закону мають нести зобов'язання із сплати страхових внесків.
  4. У разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника. У цьому разі особами, відповідальними за погашення недоїмки, є:

ліквідаційна комісія - стосовно підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій - платників страхових внесків, що ліквідуються;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

солідарно члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів - платників страхових внесків, що ліквідуються.

У разі недостатності коштів та іншого майна у страхувальника для сплати недоїмки особами, які несуть зобов'язання та відповідальність за сплату недоїмки, є:

засновники або учасники підприємства, установи та організації - платника страхових внесків, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за їхніми зобов'язаннями;

підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії - стосовно утворених ними філій, представництв, осередків, інших відокремлених підрозділів - платників страхових внесків, що ліквідуються;

правонаступники страхувальника, що ліквідується.

У разі реорганізації страхувальника зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до закону перейшли його права та обов'язки.

Передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове медичне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється.

  1. На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
  2. Виконавчі органи Фонду медичного страхування застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

1)     у разі ухилення страхувальників на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в Фонді медичного страхування накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2)      за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або Фондом медичного страхування, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

3)     за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

4)               за донарахування Фондом медичного страхування або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;

5)       за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до Фонду медичного страхування накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6)     за не ведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7)     за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

10. Фонд медичного страхування застосовує до банків такі фінансові санкції:

1)         за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки Фонду медичного страхування та Накопичувального страхового фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій, зазначених у частині дев'ятій цієї статті, сум інвестиційного доходу, одержаного від інвестування коштів Накопичувального страхового фонду, за несвоєчасне перерахування за платіжними документами Фонду медичного страхування та несвоєчасне зарахування на банківські рахунки сум коштів Фонду медичного страхування та Накопичувального страхового фонду, які використовуються на цілі, передбачені цим Законом, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування) та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум;

2)     за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

12. Нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками.

У разі оскарження страхувальниками, банками вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до Фонду медичного страхування або позову до суду.

  1. Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи Фонду медичного страхування в порядку, встановленому правлінням Фонду медичного страхування, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику чи банку.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником чи банком протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк має право оскаржити зазначене рішення до в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це Фонд медичного страхування.

Оскарження рішення Фонду медичного страхування про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

  1. Рішення органу Фонду медичного страхування про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник чи банк отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк Фонду медичного страхування про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

  1. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
  2. Фонд медичного страхування має право накладати на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі:

            приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески;

                порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків;

           ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків;

                 неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків;

                 порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Фонду медичного страхування і Накопичувального страхового фонду;

               неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Фонду медичного страхування і Накопичувального страхового фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом;

             несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

  1. Від імені Фонду медичного страхування розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, його заступники, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.
  2. Посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи медичного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове медичне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.
  2. З дня набрання чинності цим законом страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, не нараховуються і не сплачуються, а платники цих страхових внесків вважаються платниками внеску до Фонду медичного страхування. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не проводиться. Виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування разом з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та Державною податковою адміністрацією України провадиться звірка платників страхових внесків у порядку, встановленому Правлінням Фонду медичного страхування разом із Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
  3. Після створення Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування до запровадження подання до неї щомісячної звітності щодо персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено єдиний соціальний внесок, та інших відомостей відповідно до цього Закону стосовно всіх застрахованих осіб страхувальники зобов'язані подавати до територіальних органів Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування персоніфіковані відомості стосовно застрахованих осіб, з якими трапився нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання та яких звільнено з роботи за період після подання останнього звіту щодо персоніфікованого обліку, в порядку, встановленому Правлінням Фонду медичного страхування.
  4. З дня набрання чинності цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
  5. Заборгованість із сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що виникла до набрання чинності цим Законом, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців, починаючи з місяця набрання чинності цим Законом, включно.

Заборгованість із сплати пені і штрафних санкцій перед фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що виникла на день набрання чинності цим Законом, підлягають розстроченню не більш як на 60 календарних місяців, починаючи з місяця набрання чинності цим Законом, включно.

Розстрочена сума підлягає сплаті (зокрема пеня і штрафні санкції) рівними частками щокварталу не пізніше 20 числа місяця, що настає після зазначеного періоду, незалежно від факту виплати заробітної плати за цей період.

Повідомлення про розстрочення суми заборгованості, пені та штрафних санкцій надсилається платникам фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від. нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у встановленому ними порядку.

Суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на день набрання чинності цим Законом, підлягають сплаті в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

6. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до набрання чинності цим Законом, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на день набрання чинності цим Законом не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати страхових внесків до Фонду медичного страхування, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до набрання чинності цим Законом, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на день набрання чинності цим Законом не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання зберігаються повноваження з контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати таких страхових внесків, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

7. Кабінету Міністрів України:

1)      делегувати (призначити) представників від держави для членства в Правлінні Фонду медичного страхування;

2)       забезпечити створення Фонду медичного страхування, та забезпечити його діяльність;

3)        створити Виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування та її територіальні органи на базі територіальних структурних одиниць фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

4)    забезпечити створення Виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування системи персоніфікованого обліку внесків до Фонду медичного страхування на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та персоніфікованих відомостей про осіб застрахованих у фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

5)    забезпечити передачу:

коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які ліквідуються, до Фонду медичного страхування;

приміщень, основних засобів, іншого майна, що знаходяться на балансі фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також їх територіальних органів, на баланс Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування, для створення її територіальних органів відповідно;

6)      розробити та привести свої нормативно-правові акти і забезпечити розроблення та приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

  1. Національному банку України разом з Правлінням Фонду медичного страхування:

затвердити порядок відкриття та розрахункового обслуговування рахунків Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування в уповноваженому банку;

здійснити необхідні організаційні заходи і забезпечити впровадження технічних засобів Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та уповноваженого банку для організації їх взаємодії щодо проведення розрахункових операцій у системі загальнообов'язкового державного медичного страхування.

  1. Встановити, що:

функції виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та їх територіальних органів виконує Виконавча дирекція Фонду медичного страхування та її територіальні органи;

правонаступником фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що ліквідуються, є Виконавча дирекція Фонду медичного страхування;

працівники фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та їх територіальних органів зараховуються на відповідні посади до Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та її територіальних органів. Гранична чисельність працівників Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування у 2013 році встановлюється Правлінням Фонду медичного страхування в межах граничної чисельності працівників, встановленої на 2013 рік;

утримання Виконавчої дирекції Фонду медичного страхування та її територіальних органів до набрання чинності цим Законом здійснюється за рахунок коштів, передбачених на утримання виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та їх територіальних органів.

  1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

10.1. у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1)     у статті 16412:

назву викласти в такій редакції:

«Стаття 16412. Порушення бюджетного законодавства України або недотримання порядку проведення операцій із страховими коштами»;

перший абзац частини першої доповнити словами «або недотримання встановленого законом порядку проведення операцій з коштами загальнообов'язкового державного медичного страхування»;

2)      статтю 1654 викласти в такій редакції:

«Стаття 1654. Порушення законодавства про загальнообов'язкове державне медичне страхування

Порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання страхових коштів, (в тому числі несвоєчасна виплата допомоги), несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання звітності, подання недостовірної звітності по коштах загальнообов'язкового державного медичного страхування, або несвоєчасне інформування Фонду про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт, виду діяльності підприємства -

тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення,-

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

3)      статтю 1655 виключити.

4)      у статті 24411:

            частину першу викласти в такій редакції:

            "Органи Фонду  медичного  страхування  з  тимчасової  втрати працездатності    розглядають    справи    про     адміністративні правопорушення,   пов'язані   з   порушенням   порядку використання страхових коштів, (в тому числі несвоєчасна виплата допомоги), несвоєчасним або неповним їх поверненням, несвоєчасним поданням або неподанням встановленої поданням недостовірної звітності по коштах загальнообов’язкового державного медичного страхування та перешкоджанням уповноваженим особам органів Фонду медичного страхування у здійсненні перевірок.";

11. Визнати такими що втрачають чинність з 1 січня 2013 року:

1)          Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 46-47, ст.403 );

2)          Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 14, ст. 71 із наступними змінами).

        Голова Верховної Ради                                                                                                                                                                      В.Литвин

 України

 

Каждый ваш вклад имеет большое значение. Поддержите независимые научные исследования автора и помогите более глубоко изучать важные темы сегодняшнего дня

Пополнить банку на независимые научные исследования

Просмотров всего: 4570 Просмотров сегодня: 1