ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ щодо правил маркування харчових продуктів

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Держспоживстандарту України 28.10.2010 № 487

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Держспоживстандарту України 28.10.2010 № 487

ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ

щодо правил маркування  харчових продуктів

1. Цей Технічний регламент, розроблений відповідно до вимог  Законів України „Про безпечність та якість харчових продуктів”,  „Про захист прав споживачів”, „Про дитяче харчування”, а також положень  Директиви Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року № 2000/13/ЄС про наближення  законодавства держав-членів про етикетування, оформлення та  рекламування продуктів харчування  і Директиви Комісії  від 30 січня 2008 року № 2008/5/ЄС  щодо обов’язкового зазначення на етикетці певних продуктів харчування деякої  докладної  інформації, окрім тієї, що передбачена у Директиві 2000/13/ЄC Європейського Парламенту та Ради, визначає загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні.

2. Вимоги цього Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування)  (далі – маркування) розфасованих  продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладам  ресторанного господарства (ресторанам, їдальням, лікарням та іншим  аналогічним закладам).

Для окремих видів розфасованих харчових продуктів відповідними законодавчими актами можуть встановлюватись деталі їх маркування, крім тих, що передбачені цим Технічним регламентом (зокрема  маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів).

3. У цьому  Технічному регламенті терміни вживаються у такому значенні:

інгредієнт (складник) –  будь-яка речовина, у тому числі харчова добавка, яка використовується під час виробництва чи приготування харчового продукту і залишається в остаточному харчовому продукті навіть у зміненій формі;

маркування – усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення  чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на  будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів;

розфасований харчовий продукт – окрема одиниця харчового продукту, що реалізується кінцевому споживачу та   закладам  ресторанного господарства в окремому споживчому  пакованні у такий спосіб, що її вміст неможливо змінити, не відкривши або не пошкодивши упаковки (далі – харчовий продукт).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України „Про безпечність та якість харчових продуктів”,  „Про захист прав споживачів”, „Про дитяче харчування”, „Про молоко та молочні продукти” і ДСТУ 4518 „Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила”.

4. Маркування харчових продуктів виконується українською мовою, а  у разі необхідності додатково може бути нанесене також іншими мовами.

5. Маркування  харчових продуктів  та спосіб, яким його виконують, не повинні:

а) вводити в оману споживача стосовно:

характеристик  харчового продукту, зокрема його природи, ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, часових характеристик придатності (зберігання), походження, способу виробництва чи одержання;

необґрунтованого зазначення інформації про властивості харчового продукту, яких у нього немає;

повідомлення щодо особливих властивостей харчового продукту,  хоча всі подібні продукти мають такі самі властивості;

б) містити інформацію щодо наявності у харчовому продукті (крім природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок) властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню будь-якого захворювання або виникненню у споживача враження про наявність цих властивостей.

Зазначені обмеження  поширюються також на рекламу харчових продуктів, оформлення харчових продуктів, зокрема на їх форму, зовнішній вигляд або упаковку, використаний пакувальний матеріал та місце їх розміщення для продажу.

6. Вимоги до  маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні  харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Маркування  харчових продуктів повинно містити таку обов’язкову інформацію:

1) назву харчового продукту;

2) склад харчового продукту із зазначенням кількості інгредієнтів (складників);

3) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру;

4) часові характеристики придатності харчового продукту;

5) умови зберігання харчового продукту;

6) умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує

особливих умов використання;

7) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об’єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів – найменування та місцезнаходження  і номер телефону імпортера;

8) найменування та місцезнаходження  і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є  виробник;

9) номер партії виробництва;

10) інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством);

11) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні;

12) поживну (харчову) цінність із позначенням  кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та  енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту;

13) застереження  щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні;

14) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).

Крім того,  маркування може містити рекомендації до застосування, якщо за їх відсутності споживач не зможе відповідним чином використовувати продукт харчування.

7. Назва харчового продукту складається із загальної та власної назв або загальної назви.

Загальна назва:

має бути зрозумілою для споживача, конкретно та точно характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, фізичний стан продукту або спеціальне оброблення, якому піддавався харчовий продукт (наприклад, порошкоподібний, сухий, концентрований, заморожений, копчений, пастеризований, охолоджений, стерилізований тощо), надавати можливість відрізняти певний вид харчового продукту від інших аналогічних видів харчових продуктів;

повинна відповідати назві, встановленій  нормативно-правовими актами, а у разі їх відсутності – усталеним назвам харчових продуктів, що застосовуються в країні, або опису продукту, а в разі потреби – його застосування, що є досить точним для того, щоб надати покупцеві можливість визначити вид продукту харчування і відрізнити його від інших аналогічних продуктів.

Назву продукту встановлює її виробник з урахуванням вимог цього Технічного регламенту.

Власна назва продукту не характеризує продукт, його властивості, проте дає змогу відрізняти його від інших аналогічних продуктів, близьких за складом і органолептичними показниками.

Назва продукту може бути доповнена фірмовою назвою, а також написаними літерами латинської абетки фірмовою маркою (знаком).

Для харчових продуктів, які безпосередньо або їх інгредієнти (складники) піддавались обробці іонізувальним опромінюванням, поряд з назвою обов’язково зазначають „опромінено” або „оброблено іонізувальним опроміненням”.

Для риби та морепродуктів, вирощених у штучних умовах, поряд з їх назвою обов’язково зазначають „вирощено в умовах аквакультури”.

Поряд з назвою харчового продукту або в кінці переліку його інгредієнтів має бути зазначена відповідна додаткова інформація, передбачена додатком 5 до цього Технічного регламенту.

8. Назва імпортованого харчового продукту, під якою його виробляють та реалізують на території  країни-виробника і яка не є традиційною для України (наприклад тортолліні, каппеллетті, равіолі, мате, лечо тощо), повинна супроводжуватись під час реалізації цього харчового продукту на території України описовою інформацією з рекомендаціями щодо вживання або приготування цього харчового продукту.

У разі якщо назва імпортованого харчового продукту дуже відрізняється з огляду на свій склад чи умови виробництва від харчового продукту, відомого під такою самою назвою в Україні, вона не повинна зазначатись у маркуванні  цього харчового продукту.

9. Склад харчового продукту – це перелік всіх інгредієнтів цього продукту, який зазначається в маркуванні харчового продукту з урахуванням вимог цього пункту та згідно з додатками 1–5 до цього Технічного регламенту.

Перелік усіх інгредієнтів зазначають у порядку зменшення їх масової частки, яка була використана в процесі виробництва або приготування харчового продукту. Перед переліком інгредієнтів наводиться заголовок „Склад:”.

Зазначений перелік наводять для всіх харчових продуктів.

У разі якщо інгредієнт харчового продукту в свою чергу складається з кількох інгредієнтів, вони також вважаються інгредієнтами цього харчового продукту.

10. Зазначення складу харчового продукту в маркуванні  є необов’язковим для:

свіжих фруктів, ягід і овочів (включаючи картоплю), які не очищені, не нарізані або не оброблені жодним способом;

бутильованих мінеральних та питних вод з додаванням діоксиду вуглецю, якщо назва харчового продукту містить інформацію щодо стану води за ступенем насичення діоксидом вуглецю („слабогазована”, „середньогазована” чи „сильногазована”) або діоксид вуглецю є невід’ємною складовою води;

оцту, отриманого з одного виду сировини без використання інших інгредієнтів, із зазначенням природи походження сировини;

сиру кисломолочного, кисломолочних продуктів, молока і вершків за умови, що в процесі їх виробництва не використовували ніякий інший інгредієнт, крім   ферментів і мікроорганізмів, необхідних для ферментації, або солі, необхідної для вироблення кисломолочного сиру;

харчових продуктів, що складаються виключно з одного інгредієнта, у разі якщо назва продукту збігається з назвою інгредієнта або дозволяє однозначно визначити цей інгредієнт.

11. Інгредієнтами харчового продукту не вважають:

а) речовини, які в процесі виробництва тимчасово видаляли з харчового продукту, а потім знову в нього вводили, не перевищуючи його первісну частку в кількісному відношенні;

б) харчові добавки, які входили до складу одного або декількох інгредієнтів цього харчового продукту, якщо вони не виконують технологічної функції у кінцевому продукті або використовувались як  допоміжний матеріал для виробництва або переробки харчового продукту;

в) речовини, які не є харчовими добавками, але були використані під час виробництва або приготування харчового продукту як допоміжний матеріал для виробництва, навіть якщо вони залишаються у  кінцевому продукті  у зміненій формі;

г) речовини, які використовуються в необхідних обов’язкових кількостях як розчинники або носії  для харчових добавок і ароматизаторів;

ґ) консервуючі гази, що використовуються під час пакування харчових продуктів. Споживачі обов’язково мають бути проінформовані про використання таких газів, щоб зрозуміти, чому придбані ними продукти харчування мають довший строк придатності, ніж аналогічні продукти, упаковані іншим способом.

12. Відхилення від правил зазначення інгредієнтів у порядку зменшення їх масової частки, яка була використана в процесі виробництва або приготування харчового продукту, у переліку інгредієнтів допускаються в таких випадках:

а) додані воду та леткі інгредієнти зазначають у переліку інгредієнтів  залежно від їх масової частки у кінцевому (виготовленому) харчовому продукті.

Зазначення доданої води у переліку інгредієнтів не обов’язкове у разі, якщо:

її вміст становить не більше 5 % від кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту;

воду використовують у процесі виробництва або приготування харчового продукту виключно для відновлення концентрованого або зневодненого інгредієнта;

вода входить до складу рідких інгредієнтів (наприклад, розсіл, маринад, тузлук тощо), які зазвичай не використовуються для споживання;

б) інгредієнти, використані в концентрованій або зневодненій формі і повернуті в процесі виготовлення продукту у свій первісний стан, допускається зазначати в переліку інгредієнтів відповідно до їх масової частки до того, як їх сконцентрували або висушили;

в) суміші фруктів, ягід, овочів, грибів, масова частка жодної з яких суттєво не домінує в кількості харчового продукту і які використовуються у пропорціях, що можуть змінюватися, зазначають у переліку інгредієнтів цього харчового продукту словами  „фрукти”, „ягоди”, „овочі” або „гриби” із зазначенням слів „у змінній пропорції”, після яких у дужках наводяться назви видів фруктів, ягід, овочів, грибів, що використані у суміші.

У цьому випадку сама суміш фруктів, ягід, овочів, грибів зазначається у переліку інгредієнтів харчового продукту залежно від масової частки всієї суміші у кількості цього харчового продукту;

г) у переліку інгредієнтів сумішей прянощів та сумішей пряних трав назви видів прянощів та видів пряних трав, масова частка жодної з яких суттєво не домінує в кількості нетто всієї суміші, перераховуються в будь-якій послідовності в дужках після слів „у змінній пропорції”;

ґ) інгредієнти харчових продуктів, що реалізують  у концентрованій або зневодненій формі і які необхідно готувати з додаванням води, зазначають у переліку інгредієнтів відповідно до вмісту їх масової частки у кількості нетто приготованого харчового продукту за умови, що перелік цих інгредієнтів супроводжується інформацією „інгредієнти приготованого продукту” або „інгредієнти готового до вживання продукту”;

д) інгредієнти, масова частка яких становить менше 2 % від кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту, перераховуються в переліку інгредієнтів харчового продукту після всіх інших його інгредієнтів у будь-якій послідовності;

е) взаємозамінні та подібні інгредієнти, хоча б один з яких може бути використаним під час виробництва чи приготування харчового продукту, не змінюючи складу, виду або вартості кінцевого (виготовленого) харчового продукту, і масова частка яких становить менше 2 % від кількості нетто цього кінцевого (виготовленого) харчового продукту, можуть зазначатись  у переліку його інгредієнтів словами „містить … та/або …”. Це не поширюється на харчові добавки або інгредієнти, що наведені в додатку 4 до цього Технічного регламенту.

13. Інгредієнти харчового продукту зазначають у переліку інгредієнтів під своїми назвами.

Включені до додатка 1 до цього Технічного регламенту інгредієнти, які є складовими іншого харчового продукту, зазначають у переліку інгредієнтів цього харчового продукту під назвою класу, до якого вони належать. Позначення інгредієнта з назвою класу „крохмаль”  у переліку інгредієнтів харчового продукту треба завжди доповнювати зазначенням назви конкретної рослинної сировини, з якої він отриманий, якщо цей інгредієнт може містити клейковину.

Інгредієнти, які включені до додатка 2 до цього Технічного регламенту, зазначають  у переліку інгредієнтів харчового продукту під назвою класу, за якою йде їх спеціальна назва (хімічна чи торговельна), або індекс відповідно до Європейської цифрової системи (Е), або ЄС-номер. У разі якщо інгредієнт належить до декількох класів, то в переліку інгредієнтів харчового продукту зазначають назву того класу, який відповідає основній функції цього інгредієнта у цьому продукті. Позначення інгредієнта під назвою класу „модифікований крохмаль” у переліку інгредієнтів харчового продукту завжди доповнюють зазначенням назви конкретної рослинної  сировини, з якої він отриманий, якщо цей інгредієнт може містити клейковину.

Ароматизатори зазначаються в переліку інгредієнтів харчового продукту згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

14. Інгредієнт харчового продукту, який складається з двох чи більше складників, може бути зазначений у переліку інгредієнтів цього харчового продукту під своєю спеціальною назвою. У цьому випадку безпосередньо після назви такого інгредієнта наводять (в дужках) перелік його складників у порядку зменшення їх масової частки.

Допускається не зазначати перелік інгредієнтів складного інгредієнта у разі, якщо:

загальна кількість складного інгредієнта (крім харчових добавок) не перевищує 2 % від кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту;

загальна кількість складного інгредієнта, що складається із  сумішей  прянощів  та/або сумішей пряних трав, не перевищує 2 % від кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту, за винятком інгредієнтів, які відповідно до підпункту ”б” пункту 11 цього Технічного регламенту інгредієнтами не вважаються;

склад такого інгредієнта, який є харчовим продуктом, чітко  визначений нормативно-правовим актом, згідно з яким виготовлено продукт.

15. Інгредієнти, які включені до додатка 4 до цього Технічного регламенту, у тому числі ті, які були отримані з цих інгредієнтів та були використані під час виробництва або виготовлення харчового продукту, навіть якщо вони містяться в кінцевому (виготовленому) харчовому продукті в зміненій формі, повинні обов’язково зазначатись у маркуванні  цього харчового продукту під своєю назвою одним з таких способів:

у переліку його інгредієнтів;

безпосередньо поряд з назвою харчового продукту.

Будь-яка речовина, що була використана під час виробництва або виготовлення харчового продукту, навіть якщо вона міститься в кінцевому (виготовленому) харчовому продукті у зміненій формі, яка отримана з інгредієнтів, наведених у додатку 4 до цього Технічного регламенту, у тому числі та, яка була отримана з цих інгредієнтів, вважається інгредієнтом цього харчового продукту і повинна обов’язково зазначатись у маркуванні цього харчового продукту під назвою інгредієнта, з якого вона отримана. Зазначена вимога поширюється також на інгредієнти, які зазначені у підпунктах ”б”, ”в” та  ”г” пункту 11 цього Технічного регламенту.

16. Маркування харчових продуктів має містити детальну інформацію про наявність у складі підсолоджувачів.

Маркування кондитерських виробів та напоїв, до складу яких входять гліциризинова кислота (сапонін) або солі хлористого амонію, має містити детальну інформацію про наявність у складі цих харчових продуктів таких речовин.

Спосіб зазначення такої детальної інформації наведений у додатку 5 до цього Технічного регламенту.

17. Порядок зазначення у маркуванні харчових продуктів інформації про наявність або відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів визначається чинним законодавством.

18. Кількість окремого інгредієнта (класу інгредієнтів), використану під час виробництва або приготування харчового продукту, обов’язково зазначають у маркуванні цього харчового продукту  у разі, якщо:

цей інгредієнт (клас інгредієнтів) зазначений у назві харчового продукту або зазвичай пов’язується  споживачем з цим продуктом;

цей інгредієнт (клас інгредієнтів) виділяється на маркуванні харчового продукту словами, малюнками, графічним зображенням;

кількість цього інгредієнта (класу інгредієнтів) є суттєвою для смакових якостей певного  харчового продукту та для того, щоб відрізнити його від інших харчових продуктів, з якими його можна переплутати через назву або вигляд.

Кількість окремого інгредієнта (класу інгредієнтів), виражена у відсотках, має відповідати його кількості, яка використана під час виробництва або приготування харчового продукту (зокрема, „Майонез 67%”; „Масло вершкове 72,5%”; „Молоко коров‘яче питне 2,5%”; „Спред солодковершковий 40%), і  повинна зазначатись одним із таких способів:

у назві харчового продукту;

безпосередньо поряд з назвою харчового продукту;

у переліку інгредієнтів харчового продукту поряд із позначенням назви цього інгредієнта або категорії інгредієнтів.

Зазначення кількості інгредієнта (класу інгредієнтів) у перерахованих вище випадках не обов’язкове, якщо:

кількість у сухому вигляді  цього інгредієнта (класу інгредієнтів) зазначена відповідно до пункту 22 цього Технічного регламенту;

  зазначена у назві харчового продукту;

 кількість зазначеного у назві харчового продукту  інгредієнта істотно не впливає на  характеристики продукту і не відрізняє його від подібних продуктів;

це випадки, згадані у підпунктах ”в” та ”г” пункту 12 цього Технічного регламенту;

цей інгредієнт (клас інгредієнтів) додається в невеликих кількостях з метою надання смаку та/або аромату.

19. Кількість харчового продукту зазначається у його маркуванні словами:

„Об’єм …”– в одиницях об’єму для рідких харчових продуктів (окрім олій, маргаринів м‘яких, майонезів, молока питного, сметани, кефіру, меду);

„Маса нетто …”– в одиницях маси для інших харчових продуктів (для олій, маргаринів м‘яких,  майонезів, молока питного, сметани, кефіру, морозива, меду);

„Кількість …” для продукту, який реалізується поштучно.

Кількість харчового продукту в його маркуванні зазначається позначенням номінальної кількості харчового продукту із зазначенням граничнодопустимих відхилень від номінальної кількості, або зазначається нормативно-правовий акт, за яким їх встановлено.

Одиниці виміру кількості харчового продукту у його маркуванні вказуються в метричній системі мір і встановлюються чинними в Україні нормативно-правовими актами.

20. Маса  нетто (об’єм) однієї упаковки харчового продукту, яка складається з двох і більше однакових упаковок окремо розфасованих харчових продуктів, кожна з яких однакової кількості, зазначається разом із позначенням кількості кожної  окремої  упаковки харчового продукту і загальної кількості таких упаковок.

Масу нетто упаковки допускається не зазначати, якщо загальне число окремих упаковок можна чітко розрізнити і легко підрахувати ззовні через пакування, за умови, що масу нетто однієї окремої упаковки  харчового продукту чітко видно ззовні.

21. Маса нетто (об’єм) однієї упаковки харчового продукту, яка складається з двох і більше однакових упаковок окремо розфасованих харчових продуктів, кожна з яких не призначена для окремої реалізації, зазначається разом із позначенням загальної кількості таких окремих упаковок.

22. У разі  реалізації твердого харчового продукту, який знаходиться в рідкому середовищі, в його маркуванні, окрім загальної кількості  цього харчового продукту, необхідно зазначати кількість основного харчового продукту.

Рідким середовищем у такому випадку вважаються рідини та харчові продукти (заморожені або свіжоморожені, а також їхні суміші) за умови, якщо вони стосовно основного харчового продукту  відіграють другорядну роль для його виробництва або приготування (наприклад вода, водні сольові розчини, розсол, харчові (фруктові) кислоти у водному розчині, оцет, водні розчини цукру, водні розчини інших підсолоджувачів, фруктові або овочеві соки для консервування фруктів або овочів).

23. Інформацію про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні зазначають одним із таких способів:

       кінцева дата споживання;

дата виробництва та строк придатності.

Дата виробництва складається з позначення години, дня, місяця і року (дня, місяця і року або місяця і року) у хронологічній послідовності, між якими проставляються розділові знаки (крапка, коса риска тощо) або робиться інтервал.

Кінцеву дату споживання позначають словами „Вжити до (дата)” або „Придатний до (дата)”. При цьому зазначається або безпосередньо дата, або посилання на  місце в маркуванні, де вона зазначена.

Дата складається з позначення дня, місяця і в разі потреби  року у хронологічній послідовності, між якими проставляються розділові знаки (крапка, коса риска тощо) або робиться інтервал.

Для позначення дати досить зазначення:

години і дня, якщо строк придатності не перевищує 72 години;

дня і місяця,  якщо строк придатності харчового продукту не перевищує три місяці;

місяця та року, якщо строк придатності харчового продукту становить  від трьох місяців до 18 місяців;

року, якщо строк придатності харчового продукту становить понад 18 місяців.

Строк придатності харчового продукту позначають словами „строк придатності (годин, діб, місяців або років)” або „придатний (годин, діб, місяців або років)”.

У харчових продуктах, що з погляду мікробіології є швидкопсувними, мінімальний строк придатності заміняється кінцевою датою споживання. 

24. Зазначення інформації про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні не обов’язкове для:

свіжих фруктів, ягід і овочів, картоплі, які не очищені від шкірки, не нарізані або не оброблені жодним способом (за винятком зародків насіння і стручкових плодів (наприклад, пагонів бобових));

оцту;

кухонної солі, окрім йодованої;

цукру у твердій формі;

безалкогольних напоїв, фруктових соків, фруктових нектарів в окремих місткостях ємністю більше ніж 5 л, які постачаються виключно закладам ресторанного господарства;

хлібобулочних  або кондитерських виробів, які виходячи з характеру їхньої начинки звичайно споживаються  протягом 24-х годин після виготовлення;

кондитерських виробів, що складаються майже цілком з ароматизованого цукру та цукру, обробленого за допомогою барвників, які постачаються виключно закладам ресторанного господарства;

жувальних гумок;

м’якого морозива, яке виготовляється в закладах ресторанного господарства і одразу ж реалізується.

25. Умови зберігання харчового продукту, що зазначаються в його маркуванні, повинні містити інформацію щодо умов, яких необхідно дотримуватись для того, щоб цей харчовий продукт зберігав свої властивості протягом зазначеного в його маркуванні строку придатності. Зазначені в маркуванні умови зберігання харчового продукту повинні враховувати  особливості пакувальних матеріалів, зберігання і реалізації продукту.

У маркуванні харчових продуктів, які можуть змінювати свої властивості після відкривання герметичного пакування, яке виконує функцію збереження цих властивостей протягом визначеного строку придатності цього харчового продукту, додатково слід зазначати умови та часові характеристики придатності після відкриття цього пакування. Строк придатності харчового продукту після відкриття його герметичного пакування зазначається словами     „після відкриття вжити протягом (годин, діб, місяців)”, якщо вимога обумовлена дозвільними документами.

26. У маркуванні імпортованих харчових продуктів назва або позначення торгової марки, що зареєстровані відповідно до законодавства, адреса (крім назви країни-виробника) можуть бути нанесені мовою країни-виробника.

27. Інформація щодо походження харчового продукту зазначається у його маркуванні  позначенням назви місця його походження.

Назвою місця походження харчового продукту є назва країни, населеного пункту, географічної місцевості (об’єкта).

Для зазначення назви місця походження харчового продукту допускається використання  історичної назви географічної місцевості (об’єкта).

У разі якщо харчовий продукт піддавався переробці, в результаті якої змінено властивості продукту, країною походження продукту вважається та країна, у якій здійснювалась переробка.

28. Рекомендації з вживання або приготування харчових продуктів повинні містити інформацію щодо правильного застосування  цього продукту так, щоб цей харчовий продукт був використаний його споживачем за призначенням.

29. Інформацію про поживну (харчову) цінність зазначають у маркуванні харчового продукту  як кількісні відомості, призначені для інформування споживача про поживні властивості продукту та енергетичну цінність (калорійність).

Інформація про поживну (харчову) цінність  та енергетичну цінність (калорійність) повинна містити:

інформацію про енергетичну цінність (калорійність) в кілоджоулях (кДж) та/або кілокалоріях (ккал) на 100 грамів або 100 мл  продукту;

інформацію про поживну (харчову) цінність, а саме: кількість білків, жирів, вуглеводів  у грамах (г) на 100 грамів або 100 мл продукту.

Інформацію про вміст білків, вуглеводів, жирів і енергетичну цінність (калорійність) можна не наводити, якщо їхня кількість в одноразовій порції або в 100 г (100 мл) харчового продукту становить менше 2 % від добової норми.

У маркуванні харчового продукту його поживну (харчову) цінність зазначають поруч з енергетичною цінністю (калорійністю) харчового продукту.

Поживну (харчову) цінність  та енергетичну цінність (калорійність) не обов’язково зазначати для чаю, кави, оцту, мінеральної та питної води, кухонної солі, харчових добавок, ароматизаторів, спецій, прянощів.

30. Вимоги щодо порядку зазначення в маркуванні харчового продукту інформації стосовно застереження щодо  споживання  харчового продукту певними категоріями населення визначаються чинним законодавством.

31. Назву харчового продукту необхідно  зазначати на упаковці або етикетці (контретикетці, кольєретці, стікері, ярлику), доданій до нього, шрифтом не меншим ніж 2 мм, а всю іншу обов’язкову інформацію в  маркуванні розфасованого харчового продукту, перераховану в пункті 6 цього Технічного регламенту, шрифтом не меншим ніж 0,8 мм.

Обов’язкову інформацію в маркуванні, передбачену пунктом 6 цього Технічного регламенту, треба розташовувати в помітному місці так, щоб вона була видимою  і незмивною. У жодному разі ця інформація не повинна розміщуватись у прихованому, недоступному місці або затінюватись чи перекриватись  іншими написами або графічними зображеннями.

Назву, кількість харчового продукту у його маркуванні розташовують  в однаковій зоні видимості.

32. Назва, кількість та часові характеристики придатності харчового продукту є обов’язковою інформацією маркування харчових продуктів, які реалізуються  у скляних ємностях, що призначені для повторного використання, маркування  яких виконане незмивними фарбами безпосередньо на цій ємності, і які внаслідок цього не мають етикетки, кільцеподібних елементів пакування, а також якщо ці ємності мають площу поверхні менше 10 см².

Якщо на пакованні харчових продуктів невеликих розмірів (площа однієї сторони не перевищує 10 см²) неможливо нанести повністю необхідний текст інформації щодо продукту, тоді інформацію, що характеризує харчовий продукт, необхідно розташовувати на листку-вкладиші, який додають до кожної індивідуальної або групової одиниці паковання.

Інша інформація, передбачена пунктом 6 цього Технічного регламенту, повинна бути доступна споживачам у місцях реалізації такої продукції.

33. Нормативно-правовими актами визначаються детальні правила щодо способу, у який зазначається вся або окрема обов’язкова інформація в маркуванні, перерахована в пункті 6 цього Технічного регламенту, за умови  інформування споживача у місцях реалізації харчових продуктів, які:

реалізуються кінцевому споживачу або в закладах ресторанного господарства без розфасовки;

розфасовуються в торговельних приміщеннях на вимогу споживача на місці їх реалізації;

розфасовуються безпосередньо перед їх реалізацією.

34. Вимоги цього Технічного регламенту не застосовуються до харчових продуктів, які  реалізуються в рекламному (сувенірному) пакуванні, такому як фігурки, статуетки або подарунки, якщо вимоги до їх маркування встановлені чинним  законодавством.

35. Контроль за дотриманням відповідності маркування харчових продуктів вимогам цього Технічного регламенту здійснюється у встановленому законодавством порядку.

____________________

Начальник Управління

технічного регулювання                                                   В. Гордієнко

Інгредієнти, які в переліку інгредієнтів харчового продукту можуть бути позначені назвою класу замість їх спеціальної назви

Максимальний вміст жиру та сполучної тканини в інгредієнтах, що в переліку інгредієнтів харчового продукту позначаються назвою класу „М’ясо …”

Вміст сполучної тканини обчислюється на основі співвідношення між вмістом колагену та вмістом тваринного білка. Вмістом колагену вважається вміст гідроксипроліну, помножений на фактор 8.

Якщо наведені в таблиці максимальні значення вмісту жиру та сполучної тканини перевищені, але всі інші критерії визначення класу „М’ясо …” дотримані, то в переліку інгредієнтів харчового продукту цей інгредієнт позначається назвою класу „М’ясо …”, після чого в дужках має бути зазначено фактичний вміст в інгредієнті м’яса, жиру та сполучної тканини у відсотках щодо загальної кількості нетто цього інгредієнта у такій послідовності: „вміст м’яса …, жиру …, сполучної тканини …”

____________________

Додаток 2

до Технічного регламенту щодо

правил маркування харчових

                                                                        продуктів

Інгредієнти, які в переліку інгредієнтів харчового продукту обов’язково позначаються поряд з назвою класу їх спеціальною назвою (хімічною або торговельною назвою) або міжнародним символом (індекс Е, ЄС – номер)

Барвник

Консервант

Антиоксидант

Емульгатор

Загущувач

Желюючий агент або драглеутворювач

Стабілізатор

Підсилювач смаку та аромату

Речовина, що викликає окислення

Регулятор кислотності

Антиспікаючий агент

Модифікований крохмаль (зазначення специфічної назви або ЄС- номера чи індексу Е не вимагається)

Підсолоджувачі

Розрихлювачі тіста або розпушувачі

Піногасник

Глазуруючий агент

Розплавлююча сіль (для плавлених сирів та виробів на основі плавленого сиру)

Агент для обробки борошна та поліпшувач борошна і хліба

Закріплювач

Зволожувач

Наповнювач

Пропелент

____________________

Позначення назви ароматизаторів у переліку інгредієнтів харчового продукту

1. Ароматизатори у переліку інгредієнтів харчового продукту  повинні позначатись або словом „ароматизатор(и)”, або спеціальною назвою чи описанням ароматизатора.

2. Слово „натуральний” або інше рівнозначне поняття може використовуватись у назві ароматизатора тільки для тих ароматизаторів, складова частина яких містить винятково ароматичні речовини та/або ароматизувальні екстракти, які належать до натуральних ароматичних речовин.

3. Якщо назва ароматизатора містить посилання на вид або рослинне чи тваринне походження використаних речовин, слово „натуральний” або інше рівнозначне поняття може використовуватись у назві ароматизатора тільки тоді, коли складову частину ароматизатора було винятково або майже винятково виділено з харчового продукту або джерела відповідного ароматизатора  належним фізичним, або ферментативним, або мікробіологічним способом, або традиційним способом приготування харчових продуктів.

____________________

Додаток  4

до Технічного регламенту щодо

правил маркування харчових

                                                                       продуктів

Інгредієнти, які згадані  у пункті 15 цього Технічного регламенту

1. Злаки, що містять глютен (клейковину) (пшениця, жито, ячмінь, овес, спельта, камут або їх гібридні штами), та вироби з них, за винятком:

крохмальної патоки на основі пшениці, включаючи глюкозу, та виробів з них;

мальтодекстринів на основі пшениці;

крохмальної патоки на основі ячменю;

злаків, що використовуються для виробництва дистилятів чи етилових спиртів сільськогосподарського походження для алкогольних напоїв.

2. Ракоподібні та вироби  з них.

3. Яйця та вироби з них.

4. Риба та вироби з риби, за винятком:

риб’ячого желатину, що використовується як переносник вітамінів чи каротиноїдних препаратів;

риб’ячого желатину або клею, що використовуються як освітлюючі речовини у пиві та вині.

5. Земляний горіх (арахіс) та вироби з нього.

6. Соєві боби та вироби з них, за винятком:

повністю очищеної соєвої олії та жиру, а також виробів з них;

натуральних змішаних токоферолів (Е 306), натурального Д-альфа токоферолу, натурального Д-альфа токоферолацетату, натурального Д-альфа токоферолсукценату, що походять із соєвих бобів;

отриманих з рослинних олій фітостеролів та ефірів фітостеролів, що походять з соєвих бобів;

рослинного ефіру станолів, виробленого зі стеролів рослинної олії, що походять із соєвих бобів.

7. Молоко та молочні вироби (зокрема лактоза), за винятком:

молочної сироватки, що використовується для виробництва дистилятів чи етилових спиртів сільськогосподарського походження для алкогольних напоїв;

лактитолу.

8. Горіхи, тобто мигдаль (Amygdalus communіs L.), лісові горіхи (Corylus avellana), волоські горіхи (Juglans regіa), горіхи кеш’ю (Anacardіum occіdentale), горіхи пекан (Carya іllіnoіesіs (Wangenh.) K. Коch), південно-американський  горіх (Berthdlletіa excelsa),   фісташки (Pіstacіa vera),   горіхи

Продовження додатка 4

макадамія та австралійські горіхи (Macadamіa ternіfolіa), а також вироби з них, за винятком:

горіхів, що використовуються для виробництва дистилятів чи етилових спиртів сільськогосподарського походження для алкогольних напоїв.

9. Селера та вироби з неї.

10. Гірчиця та вироби з неї.

11. Насіння кунжуту та вироби з нього.

12. Двоокис сірки та сульфіти в концентраціях, що перевищують 10 мг/кг або 10 мг/дм³, виражені як SO_2.

13. Люпин та вироби з нього.

14. Молюски та вироби з них.

____________________

Додаток 5

до Технічного регламенту щодо

правил маркування харчових

                                                                       продуктів

Харчові продукти,  в маркуванні яких має бути зазначена додаткова інформація поряд з назвою або в кінці переліку інгредієнтів