Трудовой кодекс
Стаття 1. Сфера дії Закону
Сфера дії цього Закону поширюється на суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, визначеної згідно з Податковим кодексом України, та суспільні відносини, пов’язані з їх діяльністю.
Стаття 2. Форми державної підтримки
Формами державної підтримки розвитку індустрії програмної продукції є:
встановлення особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції, передбачених Податковим кодексом України;
інші форми державної підтримки, що розробляються центральним органом виконавчої влади з питань науки, інновацій та інформатизації з подальшим їх затвердженням Кабінетом Міністрів України.
Стаття 3. Пріоритетні напрями державної підтримки розвитку індустрії програмної продукції
1. Державна підтримка розвитку індустрії програмної продукції спрямована на:
1) удосконалення способів забезпечення розвитку індустрії програмної продукції в Україні;
2) стимулювання розвитку системи управління в індустрії програмної продукції, у тому числі на поліпшення управління якістю продукції на основі стандартизації;
3) формування ефективного механізму взаємодії юридичних та фізичних осіб, зайнятих у сферах фундаментальної і прикладної науки, виробничому та інших секторах економіки, з учасниками індустрії програмної продукції;
4) стимулювання переходу до моделі інноваційного розвитку індустрії програмної продукції;
5) удосконалення податкового, митного, валютного, трудового та пенсійного законодавства в частині, що регулює діяльність індустрії програмної продукції;
6) збільшення кількості високопродуктивних робочих місць в індустрії програмної продукції;
7) підвищення конкурентоспроможності учасників індустрії програмної продукції на зовнішніх ринках;
8) створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку індустрії програмної продукції;
9) сприяння здійсненню фундаментальних та прикладних наукових досліджень у сфері інформаційних технологій;
10) активізацію міжнародного співробітництва та покращення іміджу України на міжнародному ринку як країни, що має розвинену і висококонкурентну індустрію програмної продукції;
11) сприяння пріоритетному запровадженню комп’ютерних програм, створених учасниками індустрії програмної продукції України, на державних підприємствах, в наукових установах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у тому числі з метою зниження витрат замовників;
12) сприяння запровадженню комп’ютерних програм, створених учасниками індустрії програмної продукції України, у тому числі з метою зниження витрат вітчизняних товаровиробників.
Стаття 4. Плани заходів державної підтримки
1. Державна підтримка розвитку індустрії програмної продукції України здійснюється за формами, визначеними статтею 2 цього Закону, на основі річних планів заходів з підтримки розвитку індустрії програмної продукції України за напрямами, визначеними статтею 3 цього Закону.
2. Річні плани заходів з підтримки розвитку індустрії програмної продукції України розробляються центральним органом виконавчої влади з питань науки, інновацій та інформатизації не пізніше 1 грудня року, що передує плановому, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Стимулювання розвитку системи управління
в індустрії програмної продукції
1. З метою стимулювання розвитку системи управління в індустрії програмної продукції центральний орган виконавчої влади з питань науки, інновацій та інформатизації, інші центральні органи виконавчої влади згідно з їхніми повноваженнями і суб’єкти господарювання індустрії програмної продукції формують механізм взаємодії за такими напрямами:
1) удосконалення форм статистичної звітності, що подаються суб’єктами господарювання індустрії програмної продукції;
2) визначення критеріїв оцінки стану та розвитку індустрії програмної продукції;
3) визначення функцій, завдань та методів управління в індустрії програмної продукції;
4) запровадження системи ефективної взаємодії суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для розвитку індустрії програмної продукції;
5) запровадження системи постійного моніторингу та виявлення проблемних питань в індустрії програмної продукції для удосконалення регулювання її діяльності;
6) регулярне прогнозно-аналітичне дослідження тенденцій ринку програмної продукції і визначення потреб держави в оновленні програмного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій;
7) оцінка потреби індустрії програмної продукції у кваліфікованих кадрах і запровадження ефективних механізмів вирішення питань кадрового забезпечення.
Стаття 6. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести до статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11) такі зміни:
1) частину п’яту доповнити абзацом дев’ятим такого змісту:
"Тимчасово в період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2022 року єдиний внесок для суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, що застосовують особливості оподаткування суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, встановлюється відповідно до першого класу професійного ризику в розмірі, передбаченому законодавством, як частка від сукупної суми, що дорівнює двом розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої на день нарахування єдиного внеску, помноженим на кількість найманих працівників таких суб’єктів господарювання (враховуючи найманих працівників-нерезидентів) з урахуванням кількості днів, відпрацьованих працівниками у звітному періоді, та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами";
2) частину сьому доповнити абзацом третім такого змісту:
"Тимчасово в період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2022 року єдиний внесок для найманих працівників суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, що застосовують особливості оподаткування суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, у тому числі нерезидентів, встановлюється у розмірі, передбаченому законодавством, як частка від суми, що дорівнює двом розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої на день нарахування єдиного внеску, помноженим на кількість найманих працівників таких суб’єктів господарювання (враховуючи найманих працівників-нерезидентів) з урахуванням кількості днів, відпрацьованих працівником у звітному періоді";
3) частину п’ятнадцяту доповнити пунктом 2 такого змісту:
"2) для суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, що застосовують особливості оподаткування суб’єктів господарювання індустрії програмної продукції, сума єдиного внеску розподіляється:
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 4,1322 відсотка;
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - 3,8567 відсотка;
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - 0,551 відсотка;
на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) - 91,4601 відсотка".
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради
України В.ЛИТВИН
м. К и ї в
24 травня 2012 року
№ 4852-VІ
